Українська мова: уроки розвитку зв’язного мовлення 2 клас - Посібник для вчителя - 2013 рік

УРОК 4. Мова і мовлення. Складання речень

Мета. Вчити дітей використовувати слова ввічливості і вводити їх у речення; розвивати навички дотримання норм мовленнєвого етикету в усному і писемному мовленні; виховувати шанобливе ставлення до старших, бажання піклуватися про молодших, слабших.

Обладнання. Лист професора Будьласка; ключ, розрізаний на 5 частин; карта подорожі із зупинками (таблиця № 4), посвідчення ввічливих людей; таблиці № 5, № 19.

Тип уроку. Урок-подорож.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

Слово вчителя.

— Діти, сьогодні на вас чекає подорож до Країни Ввічливості та Доброти. Перш ніж вирушити у мандрівку, що ми повинні зробити? (Привітатися.)

— Отже, давайте привітаємось словами із пісні “Добрий день”.

Треба дружно привітатись:

“Добрий день”.

Дружно й голосно сказати:

“Добрий день”.

Вліво, вправо поверніться,

усім мило посміхніться.

Вчитель. “Добрий день!” (Тричі.)

— Ми отримали листа від професора Будьласка. Він прислав нам карту Країни Ввічливості та Доброти (таблиця №4). Чи бажаєте помандрувати до цієї країни? Як же туди дістатися? Про це ми дізнаємося із листа професора Будьласка.

III. Повідомлення теми і мети уроку.

1. Зачитування листа.

“Любі діти! Шлях у мою країну буде нелегким, та його треба подолати, а для цього підтримати один одного. Сподіваюся, ви зможете отримати ключ від Країни Ввічливості та Доброти.” (Ключ намальований на цупкому папері і розрізаний на 5 частин.)

Зупиняючись на кожній станції, ви здобуватимете частину ключа, а в кінці подорожі зможете скласти з цих частин ключ від Країни Ввічливості та Доброти.

КАРТА ПОДОРОЖІ

— Отже, вирушаємо у подорож!

IV. Робота з мовним матеріалом.

1. Станція “Скринька народної мудрості” (таблиця № 5).

— Нам потрібно прочитати прислів’я і пояснити їх.

Завдання 1 (зошит, с. 12).

а) Слово до слова — складеться мова.

— Як ви розумієте це прислів’я? (Слова об'єднуються у речення. А за допомогою речень ми передаємо свої думки. Так утворюється мова.)

б) Пташку впізнають по пір’ю, а людину — по мові. (Подивившись на пташку, ми можемо визначити її назву, а людина мусить заговорити, щоб упізнали її.)

в) Від теплого слова й лід розмерзає. (Коли скажеш тете слово людині, навіть якщо вона в поганому настрої, обов’язково побачиш усмішку на її обличчі.)

— Я бачу, ви правильно пояснили прислів’я.

Діти отримують першу частину ключа.

2. Зупинка “Словник чемної дитини” (таблиця № 19).

Гра “Кто назве найбільше “теплих” слів?"

Завдання 2 (зошит, с. 12).

— Діти, ви знаєте “теплі” слова?

Діти називають слова. Вчитель вивішує таблицю “Чарівні слова”: доброго ранку, світної днини, доброго здоров’я, добрий день, будь ласка, вибач, спасибі, дозвольте, прошу.

— Молодці! Ви назвали багато “теплих” слів. Давайте їх прочитаємо. Зверніть увагу на написання цих слів.

— Сподіваюся, ви завжди вживатимете їх.

Діти отримують другу частину ключа.

3. Зупинка “Містечко вихованих людей”.

а) Зачитування завдання 3 (зошит, с. 12).

б) Словникова робота.

— Прочитайте слова.

— Значення яких слів незрозуміле?

Пояснення написання сполучень слів.

в) Робота з малюнками № 1, № 2.

— Кого ви бачите на цьому малюнку? (Я бачу дівчину, яка прийшла в магазин.)

— Що вона хоче купити?

— Що хоче запитати хлопчик у перехожого? (Він хоче запитати, котра година.)

г) Складання речень.

— Яке речення можна скласти до першого малюнка? ("Добрий день! Дайте мені, будь ласка, хліб і батон".)

— Яке речення можна скласти до другого малюнка? ("Доброго ранку! Вибачте, скажіть, будь ласка, котра година. Дякую".)

ґ) Запис речень у зошит.

д) Підсумок.

— Молодці! Запам’ятайте! Щоб люди вас поважали, слухали, дотримуйтесь золотого правила: ставитися до людини треба так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас.

Учні отримують третю частину ключа.

4. “Творча зупинка”.

— Прочитайте завдання 4 (зошит, с. 13).

— Прочитайте вірш В. Кириленка “Запам’ятала”.

— Як ви гадаєте, чи доречно дівчинка використовувала слово ввічливості “до побачення”?

— Чому? (Тому, що "до побачення" ми говоримо тоді, коли з кимось прощаємося, а вона говорила завжди.)

— Молодці! Ви впорались із цим завданням, можете рушати далі.

Діти отримують четверту частину ключа.

Фізкультхвилинка.

Щось не хочеться сидіти,

треба трішки відпочити.

Руки вгору, руки вниз,

на сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки

і зроби чотири кроки.

V. Робота над складанням діалогу.

Станція “Галявина вихованих звірят ”.

Завдання 5 (зошит, с. 13).

1. Відгадування загадок.

***

Довгі вуха, куций хвіст,

невеличкий сам на зріст. (Зайчик.)

***

Буркотливий, вайлуватий,

ходить лісом дід кошлатий,

одягнувся в кожушину,

мед шукає і ожину.

Влітку любить полювати,

а зимою — в лігві спати. (Ведмідь.)

2. Робота з малюнками.

— Що робили зайченята на галявині? (Вони збирали гриби. Назбирали повний кошик.)

— А хто проїжджав на велосипеді? (На велосипеді їхав ведмедик. Він ненароком перекинув кошик з грибами.)

— Як він вчинив у цій ситуації? (Він попросив вибачення і допоміг зайченятам позбирати гриби.)

— Чи вибачили йому зайченята? (Я думаю, що вибачили, і звірята разом пішли ласувати грибами.)

3. Складання розмови між звірятами.

— Прочитайте початок розмови (діалогу).

— Як ми можемо дописати розмову (діалог)?

(—Дозвольте мені позбирати гриби.

— Ми тобі допоможемо.)

4. Запис продовження діалогу.

5. Перевірка.

6. Підсумок.

— Молодці! Я думаю, що ви також будете поводитися, як ці звірята. І якщо навіть не все добре виходить, то зумієте виправити помилку. Ви отримуєте п’яту частину ключа.

VI. Підсумок уроку.

1. Слово вчителя.

— Діти, подивіться, чи повністю ви склали ключ. Так, тепер ви маєте ключ від Країни Ввічливості та Доброти і можете відкрити її для себе.

— Молодці, ви здолали всі перешкоди, пройшли складний шлях і тепер ви — жителі цієї країни. А це означає, що ви отримуєте звання ввічливих, вихованих, добрих. Сподіваюся, у майбутньому ви залишитесь такими ж.

2. Вручення посвідчень ввічливих людей.

Додатковий матеріал

3. Ситуативні завдання.

а) “Доброго ранку!” — кажете ви мамі й татові, прокинувшись, і учителеві, коли він заходить до класу. “До побачення!” — ідучи зі школи додому. “Дякую”, “Спасибі” щиро промовляєте за зроблену вам послугу. І всім од тих слів стає приємно і хороше.

— Поміркуйте, чому від цих слів усім стає приємно і хороше.

— Як ви розумієте слово звичаї?

— А які народні звичаї ви знаєте?

б) Робота з малюнками (на першому — під час розмови один учень тримає іншого за гудзик; на другому — проходячи повз учителя, школяр кидає скоромовкою невиразне “Здрас-с-с на третьому — учениця першою подає руку, вітаючись із дорослим).

в) Аналіз оповідання “Суперечка про ввічливість”.

“Якось у нас була суперечка про ввічливість.

— Ось, наприклад, якщо я сиджу в автобусі, — закричала Оленка, — а заходить бабуся, я їй відразу місце запропоную.

— Це кожен дурень знає! —закричав Ігор. — А ще треба сказати: “Сідайте, будь ласка!” Зрозуміла, вороно?

— Ти що, з привітом? — закричав Дмитро. — Цій бабулі треба сказати: “Будьте ласкаві, сідайте, будь ласка”. Зрозуміло? А так вона і не захоче сісти на твоє дурнувате місце!

— Ти поки будеш говорити свої довгі ослячі слова, бабуля, може, взагалі вилізе з автобуса.

— Не хвилюйся, бабка не така спритна, як коник-стрибунець. Сам скаче, а на інших киває”.

— Чи можна цих дітей назвати ввічливими? Чому?

— Які “грубі” слова вони вживали?

— Яких слів ще треба уникати? (Ей, ти! Ей, ви! і т. п.)

г)

Сашко

Сашко в трамваї повному, —

розсівся він “як слід” ...

А біля нього згорблений

стоїть старенький дід.

Хтось до Сашка звертається:

— Чи вас у школі вчать,

як місце дати старшому,

як старших поважать?

— Та вчать, — Сашко відказує, —

але оце якраз

розпочались канікули —

й ніхто не учить нас.

Грицько Бойко

ґ) Ви запізнились на урок. Вам треба зайти у клас і сісти за парту. Як ви поводитиметесь? Що скажете? (“Добрий день! Вибачте, будь ласка, за запізнення. Чи можу’ я сісти на своє місце?”)

д) У шкільному коридорі розмовляють вчителі. Серед них Ігор побачив свого класного керівника і, проходячи повз нього, ввічливо сказав: “Добрий день, Вікторе Семеновичу”.

— Чи правильно зробив хлопчик? (Ігор вчинив неввічливо. Треба було сказати загальне привітання.)

4. Сценка “Чуйний хлопчик”.

Дійові особи: хлопчик Назар, сусідка і бабуся.

Хлопчик:

— Сьогодні свято. Буду з усіма жінками найчемнішим і найуважнішим серед наших хлопців. Ондечки бабуся на стільчику сидить. Хай-но вона тільки випустить свою палицю з рук, я її одразу ж підніму. “Ой, який же у нас хлопчик чуйний і вихований”, — скаже. (Чекає.)

— Чого це вона палицю не випускає? Так і цілісінький день можна прочекати.

(У дворі з ’являється сусідка з господарською сумкою.)

— О! Краще я їй допоможу ... (Підбігає до сусідки.)

— З магазину чи як? (Грубо.)

Сусідка:

— Еге ж, купила до свята.

Хлопчик:

— Гаразд, так вже тому й бути. Донесу вам сумку до під’їзду. Тут зовсім близенько. Давайте її, чи що. А то пихтите, як маневровий паровоз.

(Простягає руку за сумкою, але сусідка, відсторонивши його, йде далі.)

Бабуся (сама до себе):

— Ой, який грубий, який невихований хлопчик. І чого тільки у школі вчать?

Хлопчик:

— Це я невихований? Та ви що, сліпі? Я ж тільки що ... на ваших очах ... Ну, ні, вже більше нізащо нікому не допоможу! Нізащо! Досить з мене! Дякую! (Біжить, підбиває ногою бабусину палицю. Бабуся хитає головою.)

— Чому бабуся сказала про хлопчика, що він невихований?

— Що б ви хотіли порадити такому Назарові?

5. Скажи людині: “Доброго дня!”

Лісовою стежечкою ідуть батько й маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмочок дзюрчить у лісовій гущині.

Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся.

— Тату, куди бабуся йде? — питає син.

— Зустрічати або проводжати, — каже батько й усміхається. — Ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: “Доброго дня, бабусю!”

— Навіщо ж казати ці слова? — дивується син. — Ми ж зовсім її не знаємо.

— А ось зустрінемось, скажемо бабусі ці слова, тоді й побачиш, навіщо.

Ось і бабуся.

— Доброго дня, бабусю! — каже син.

— Доброго дня! — каже батько.

— Доброго вам здоров’я! — відказує бабуся й усміхається.

І хлопчик побачив: усе довкола змінилось. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттями дерев пробіг легенький вітерець — і листя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки — раніше їх і чути не було.

На душі у хлопчика стало легко.

— Чому це воно так? — питається син.

— Бо ми побажали людині доброго дня.

Василь Сухомлинський

6. Психологічний тест “Ти — вихована дитина?”

Хочеш знати, чи вихована ти дитина? Для цього досить дати відповіді на запитання цього тесту. Якщо відповідь “так”, постав плюс (+), якщо “ні” — мінус (-).

1. Якщо виникає необхідність затриматись у школі, на прогулянці чи раптово піти з дому, чи повідомляєш ти про це рідних (запискою, по телефону, через знайомих)?

2. Чи бувають випадки, що батьки займаються якоюсь важливою справою в домі (генеральне прибирання, ремонт), а ти ідеш на вулицю чи до друзів, щоб не “крутитись під ногами”?

3. Відклади на хвилинку книжку чи відірвись від телевізора, оглянь квартиру не своїми, а “маминими” очима. Чи немає в кімнаті твоїх речей, які лежать не на своєму місці?

4. Чи можеш ти відразу назвати дні народження батьків, братів, сестер та інших близьких?

5. Те, що тобі необхідно купити (м’яч, ляльку, джинси чи кросівки), ти, напевне, знаєш добре. А чи відомо тобі, які речі терміново потрібні матері чи батькові і коли вони збираються їх придбати?

6. Чи буває так, що, крім маминого чи татового доручення, ти виконуєш якусь роботу з власної ініціативи (наприклад, тебе просили підмести підлогу в коридорі, а ти, крім цього, помив або почистив усе взуття)?

7. Батьки пригощають тебе бананами, тістечком, шоколадкою. Чи завжди ти стежиш, щоб смачненьке дісталось і дорослим?

8. У батьків вільний вечір. Вони збираються іти в гості чи в кіно. Чи показуєш ти своє небажання залишатися вдома (просиш їх, щоб не йшли; вимагаєш взяти з собою; говориш, що тобі страшно або, може, мовчки сидиш із незадоволеним обличчям)?

9. У вашому домі дорослі гості. Чи доводилось рідним нагадувати тобі, що треба займатись якоюсь тихою справою, не заважати дорослим, не втручатися в їхню розмову?

10. Чи соромишся ти вдома, в гостях, у театрі подати мамі чи сестрі пальто; протягнути руку, коли виходиш з транспорту тощо?

Ну ось, всього було 10 запитань. Якщо ти вихована дитина, знаки мають стояти в такій послідовності:

+ — + + + + — — —.

Якщо картина цілком протилежна, ти повинен серйозно замислитись, якою людиною ростеш.

Якщо ж тільки дещо не збігається, не засмучуйся. Справу можна виправити, будь тільки уважним до своїх близьких.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити