Українська мова: уроки розвитку зв’язного мовлення 2 клас - Посібник для вчителя - 2013 рік

УРОК 7. Засоби зв'язку речень у тексті

Мета. Закріпити уявлення учнів про текст, засоби зв’язку між реченнями в тексті; вчити добирати слова, близькі за значенням, та уникати повторень; збагачувати словниковий запас; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання. Муляж (малюнок) сови, конверти із завданнями, прапорці — сигнальні знаки, медалі, таблиця №9.

Тип уроку. Урок-гра.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

Діти займають свої місця за партами, які розставлені півколом (зліва і справа). На столі — конверти із завданнями, поряд — Сова. На партах — прапорці (сигнальні знаки), зошити, ручки.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Вступне слово вчителя.

— Увага! Увага! Сьогодні в нашому класі встановлено відеокамеру. Адже зараз відбудеться нетрадиційний урок-гра, урок-змагання знавців.

— Зустрічаються знавці двох команд: “Умійки” і “Знайки”. Привітаємо їх оплесками.

2. Привітання капітанів.

— Капітани команд! Привітайте один одного! (Виходять капітани двох команд.)

1-й учень.

Ми, дівчата і хлоп’ята,

всі — правдивії малята!

Бо ніколи і ніде друзів

ми не підведем.

2-й учень.

А незнайки й поспішайки

хай завчать такі слова:

невезіння від невміння

та від поспіху бува!

(Капітани команд потискують один одному руки.)

Вчитель. Бажаю вам успіху!

III. Повідомлення теми і завдань уроку.

— Сьогодні запитання стосуються теми “Засоби зв’язку речень у тексті”. Наше завдання — активізувати і поповнити словниковий запас, вчитись добирати слова, близькі за значенням, та уникати повторень. (Таблиця № 9.)

IV. Робота з мовним матеріалом.

Ознайомлення з правилами гри.

Вчитель (з допомогою Сови) бере конверт, читає завдання. На обговорення відводиться 1 хвилина. Право відповідати надається команді, яка першою підняла прапорець. За правильні відповіді — нагороди, медалі мудрої Сови.

Конверт № 1.

а) Завдання. Послухати текст.

На луках ростуть лікарські ромашки. Ромашки з білими пелюстками та жовтими серединками. Квіточки ромашки розміщені на тонша гнучких стеблах. Гарні квіти —ромашки!

б) Бесіда.

— Яке слово повторюється в тексті? (Ромашка.)

— Чи вдалий текст, коли в ньому повторюються слова? (Ні.)

— Що треба робити, аби уникати таких повторень? (Замінювати ці слова близькими за значенням.)

— Якими словами можна замінити слово ромашка? (Вона, квітка, красуня, білявка.)

в) Висновок.

— Такі слова зв’язують речення, удосконалюють текст.

г) Нагородження.

Конверт № 2.

Робота над текстом “Хижак”.

Завдання 1 (зошит, с. 22).

а) Завдання. Прочитати текст. Підкреслити слова, що зв’язують речення.

б) Відповіді на запитання.

— Які слова вживаються замість слова орел!

— Для чого?

— Спробуйте прочитати текст, вживаючи тільки слово орел, коли йдеться про птаха.

в) Висновок.

— Слова він, птах, хижак вжито замість слова орел, аби не повторювати його в сусідніх реченнях. Крім того, ці слова допомагають пов’язувати між собою речення.

г) Нагородження.

Конверт № 3.

а) Завдання. Відгадування загадки і ребуса. (Завдання 2, зошит, с. 22.)

Загадка (із зошита).

Ребус:

б) Бесіда.

— За якими прикметами можна впізнати зайчика?

— В яких казках є це звірятко?

в) Робота в зошиті.

— Як по-іншому можна назвати зайчика? (Звірятко, сіренький, вухастик, він, боягуз.)

г) Нагородження.

Конверт № 4.

а) Завдання. Відгадати загадку.

Червонясту шубку має,

по гілках вона стрибає.

Хоч сама мала на зріст,

та великий має хвіст.

Як намисто,— оченята.

Хто це? Спробуй відгадати. (Білочка.)

б) Робота в зошиті (завдання 3, с. 23).

— Як ще можна назвати білочку? (Руда, трудівниця, прудка, вона, звірятко,...) (колективно).

— Чи можна лісових звірят тримати у клітці?

— Чому?

в) Виконати завдання 3 у зошиті (самостійно).

Хлопчик — він, школяр, товариш, учень.

Берізка — дерево, воно, білокора красуня, струнка.

Діти — друзі, товариші, вони, школярі.

г) Нагородження.

Фізкультхвилинка.

Конверт № 5.

а) Завдання. Послухати вірш.

Зайчик зайчика питає,

чом той зайчик так стрибає?

— Я підстрибую, стрибаю,

бо стрибучі ніжки маю.

б) Виконання рухів.

Раз! Два! Час вставати,

будемо відпочивати.

Три! Чотири! Присідаймо,

усі вправи пригадаймо.

П’ять! Шість! Засміялись,

кілька разів понахилялись.

Зайчик сонячний до нас

завітав у світлий клас.

Будем бігати, стрибати,

щоб нам зайчика впіймати.

Прудко зайчик утікає

і промінчиками грає.

Сім! Вісім! Час настав

повернутися до справ.

V. Самостійна робота.

Конверт № 6.

а) Завдання. Прочитати текст. Вставити слова, що зв’язують речення.

Завдання 4 (зошит, с. 24).

б) Читання тексту (мовчки).

в) Читання слів для довідки.

г) Робота в зошиті (с. 24).

ґ) Нагородження.

VI. Підсумок уроку-гри.

1. Слово вчителя.

— Наш урок-гра підходить до кінця. Підрахуйте свої нагороди від Мудрої Сови. Команда “Вмійки” отримала ... медалей (оплески).

Команда “Знайки” отримала ... медалей (оплески).

Працювали всі старанно, активно. Вітаємо вас із перемогою!

— Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

— Що було цікавого?

2. Висновок.

— Для зв’язку речень у творі (тексті) використовуємо слова він, вона, воно, вони, їх, до неї, до нього та слова, близькі за значенням.

— Уникайте повторень того самого слова. Це збіднює ваше мовлення.

Додатковий матеріал

1. Вірш.

Зайчик та лисичка

Зайчик-пострибайчик

біг по лісі сам.

І зустрів лисичку,

що гуляла там.

— Ти куди мандруєш? —

запитав косий. —

І чому ти боса

ходиш по росі?

І сказала лиска

зайчику ось так:

— Я люблю ходити

босоніж. Отак.

Загартую ніжки

ранньою росою

і зроблю масажі

камінцем й травою!

А ходжу я дуже тихо

ніжками босими,

так, що й ти не доженеш,

зайчику косий!

Т. Колісник

2. Баєчка.

Зайчик

Сидів зайчик під кущиком та й плакав:

“Боже мій, Боже! Який я бідний! Усіх я боюся: людей боюся, собак боюся, хижих птахів боюся; гілка суха трісне в лісі — я й того боюся. Як так жити у світі, то краще не жити! Піду втоплюся!”

Пішов зайчик топитися. Прийшов до річки. Тільки він підбігло бережка, а жаби — плиг, плиг у воду! Побачив те зайчик та й каже:

— Е, коли так, не хочу я топитись: є такі створіння, що й мене бояться!

3. Загадка.

Невидюща вдень — це ясно! —

з блюдце в неї голова.

В темінь бачить все прекрасно.

Ну, а звуть її ... (сова).

4. Казка.

Біла шубка

Був собі зайчик.

Усіх зайчиків зазвичай звуть Стрибайчиками або Побігайчиками. Але цей зайчик був такий хвалько, що всі звали його Зайчик-Вихваляйчик.

От збере він навколо себе юрбу зайчат і починає вихвалятися:

— Я найрозумніший, я найспритніший! Я бігаю швидше за всіх, я стрибаю вище за всіх!

Слухали, слухали його зайчата, а потім кажуть:

— Набридли нам твої вихвалянки, не хочемо ми з тобою дружити! Живи собі тут сам, як знаєш! — і повтікали від нього на другий край лісу.

— А мені ще й краще, — каже Вихваляйчик, — тепер принаймні ніхто мене з вами, з сірою дрібнотою, не сплутає!

Побудував він собі хатку під зеленим кущиком і став у ній жити.

А треба вам сказати, що зайчик цей був зовсім молоденький. Він тільки цієї весни народився і ще не знав, що після весни та літа буває осінь, а після осені — зима. Багато чого він ще не знав, але вважав, що знає все, і був сам собою дуже задоволений.

Одне тільки не подобалося зайчикові: чому це в нього така шубка — сіра та непоказна? Ще поки було літо і все навколо зеленіло, зайчик сяк-так відрізнявся від трави та кущів. Та ось почалася осінь. Усе в лісі пожовкло, посіріло. Трава прив’яла, з кущів пооблітало листя, самі сірі гілочки стирчать. Вийде вранці зайчик з хати, гукне білочці:

— Гей, подивись, білочко, який я став товстий та пухнастий! Я від усіх зайців товстіший і пухнастіший!

А білочка з високого дуба відповідає:

— Нічого я не бачу! Ти ж, у твоїй сірій шубці, зовсім непомітний серед сухого листя і прив’ялої трави!

Ой, як же це було зайчикові неприємно! Він же хотів, щоб усі його бачили та милувалися ним.

Тим часом ставало все холодніше. Надходила зима. Тільки зайчик про це нічого не знав і навіть не здогадувався.

І от одного разу прокинувся Вихваляйчик уранці, поглянув у дзеркальце, щоб вуса підкрутити, та так і завмер від подиву: замість сірої непоказної одежинки на ньому тепер була нова шубка — біла-біла та блискуча!

З радощів зайчик підстрибнув аж до стелі і заспівав на все горло:

— От так шубка, подивися! От чудове убрання! Я тепер в усьому лісі найгарніше зайченя!

Прожогом вискочив зайчик з хатки, щоб швидше похвалитися перед білочкою, і перед

їжаком, і перед усіма лісовими пташками своєю новою шубкою. Адже тепер кожен його помітить, навіть здалека!

Та що це сталося в лісі?! Вискочив зайчик з хатки і бачить — все навколо біле: земля біла, кущі білі, дерева білі, і все блищить на сонці так само, як і нова блискуча зайчикова шубка. Це сніг випав уночі — ви це, звичайно, відразу зрозуміли. А Зайчик-Вихваляйчик нічого не зрозумів, бо він ніколи снігу не бачив.

Стрибнув зайчик туди-сюди, скрізь усе біле: земля біла, кущі білі, дерева білі...

— Білочко, білочко! — гукнув зайчик вже зовсім не так задерикувато, як завжди. — Подивися, білочко, яка в мене нова біла шубка!

А білочка визирнула зі свого дупла на високому дубі і відповідає:

— Нічого не бачу! Хіба тут розбереш — де твоя біла шубка, а де білий сніг?

І справді, зайчика нелегко було побачити серед снігу.

Засумував зайчик. Не хоче навіть з хатки виходити. Все одно ніхто його не помічає! Навіщо тоді гарне убрання, коли ним похвалитися не можна?

А зима ще не зовсім встановилася. За кілька днів знову пригріло сонечко, і перший сніг розтанув — наче й не було його. І знову стало все сіре, чорне, руде — і земля, і сухе листя, і трава.

От коли зрадів Зайчик-Вихваляйчик! Вийшов він у своїй білій шубці, став серед галявини і пишається — дивіться, мовляв, люди добрі, на мене!

Білочка глянула й лапками сплеснула:

— Ой, бачу, бачу! Ото шубка, ото ловка! Блискуча, аж очі вбирає!

Визирнув і їжачок зі своєї хатки.

Він вже був уклався спати на зиму, а як сонце пригріло, вирішив ще дихнути свіжим повітрям. Побачив зайчика і тільки головою похитав.

— Гарна твоя шубка, що й казати! Та чи не занадто показна? — пробурмотів він і знову сховався, двері зачинив.

Радий та веселий пішов Зайчик-Вихваляйчик по лісі. Іде, підстрибує і свою хвалькувату пісеньку наспівує:

Може, й зараз, як раніше,

хтось мене не поміча?

Я ж тепер найчепурніше,

найпомітніше зайча!

Сидів на дереві старий чорний крук. Такий старий, що навіть трохи недобачав від старості. Та хоч і недобачав, а Вихваляйчика зразу помітив. Як його не помітити — здалеку біліє нова шубка серед рудого листя!

— Кра! — кракнув чорний крук. — Поснідаю зараз свіжою зайчатиною.

Як почув це Зайчик-Вихваляйчик, як дременув по лісі!.. Насилу втік.

Прибіг зайчик на берег річки, що протікала через той ліс. Сів на березі, віддихався трохи і вже забув про недавню небезпеку. Обтрусив свою білу шубку, підбадьорився і тільки рота розкрив, щоб знову вихвалятися, — а нова біда вже тут як тут! Побачила його здаля лисиця.

— Заждіть хвилиночку, — каже вона своїм лисенятам, — зараз я впіймаю отого чепуруна! — й почала до нього підкрадатися.

На щастя, хруснула якась гілочка, зайчик почув, озирнувся, побачив лисицю —- і тікати! Біг, біг, петляв між кущами, через увесь ліс пробіг і вискочив на узлісся.

А тут просто на нього йде мисливець із рушницею.

— Ого, — каже, — який білячок! Буде моїй донечці гарний комір!

Та як націлиться, як стрельне!..

Зайчик з переляку через голову перекинувся і вже сам не пам’ятає, як до своєї хатки домчав. Замкнув дверцята, впав на ліжко й труситься. Не до вихвалок вже йому!

— Ой, — каже, — де моя стара сіра шубка? Така вона була захисна, непомітна! В ній легко було від усяких ворогів сховатися!

Та старої шубки вже не було. Нічого не поробиш, доведеться в новій, білій ходити!..

Кожен з вас розуміє, що надаремно зайчик бідкався. Адже надворі була зима. Незабаром випав рясний білий сніг і тепер вже на довгі місяці вкрив землю. І біла шубка стала у пригоді!

Бігає зайчик по снігу, нічого не боїться. Ніхто його не помічає.

“Піду, —думає зайчик, — до інших зайчат. Пораджу їм такі білі шубки придбати, вони дуже зручні взимку!”

Пострибав зайчик на інший край лісу, знайшов зайчат, дивиться — а вони всі в білих шубках!

— Гляньте, — кричать зайчата, — до нас Вихваляйчик прийшов!

— Ні, — каже зайчик, — не звіть мене Вихваляйчиком, а звіть Побігайчиком. Бо я вже не буду вихвалятися і хочу з вами дружити.

Зайчата дуже зраділи, прийняли його до свого гурту і всі разом стали гратися і співати пісеньку:

В нас у кожного нова

шубка біла, зимова,

зовсім непомітна.

А як прийде знов весна,

буде сіра, захисна,

гарна шуба літня!

І це справді так буває у зайців.

Наталя Забіла






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.