УСІ УРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ - 4 КЛАС - 2014 рік

ІІ семестр

ПРИСЛІВНИК

УРОК 111. ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ

Мета: перевірити рівень аудіативних умінь учнів; розвивати уважність, самостійність; виховувати пізнавальний інтерес.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ

III. ПЕРЕВІРНА РОБОТА

Орієнтовні тексти для аудіювання

ПРО КОРОЛЯ І МУДРОГО ШЕВЦЯ

(Казка)

Жив колись принц-нероба. Учитися керувати державою лінувався, а коли став королем, то нічого іншого не вмів, як веселитися й розважатися. Від пустого королівського життя швидко спорожніла державна скарбниця. Тільки тоді й замислився юний король, як жити на світі. А з ким порадитися? Зовсім затужив голодний правитель. До біди цієї додалася ще одна: щоранку його будила чиясь дзвінка пісня.

Брати мої! В наш босий вік

Швець — незвичайний чоловік!

Не було б мене — ой люлі!

В чім тоді ходили б королі?!

Не стерпів одного разу роздратований король і звелів своїм слугам привести невідомого до замку. Це був молодий ремісник. Блідий від недосипання король прокаркав:

— Як смієш ти, простолюдине, порушувати мій спокій?!

Ремісник сміливо відповів:

— О, владико! Я співаю, бо я щасливий! Більше тоґо: я щасливіший за тебе!

— Та хіба простий смерд буває щасливіший за самого короля? — здивувався володар. І знову йому ремісник відповів:

— Як бачиш, володарю! Ти великий — і нещасний, а я смерд — і щасливий! Вся справа в тім, що проста людина трудиться, а знатна від неробства нудиться. Навіть якби ти був багатим, то всі твої скарби не змогли б заповнити бездонну прірву нудьги. Тільки праця може заповнити цю безодню!

— О, друже! — вигукнув король.— То ти вчений дуже! Може, навчиш, як стати щасливим і заповнити скарбницю?

Ремісник несміло присів поруч із королем і спитав його:

— Чи є в тебе руки, володарю мій?

— Так ось же вони! — прояснів король, витягуючи їх перед собою.

— І що ти ними робиш?

— Ну...— замислився владика,— тримаю скіпетра...

— Краще б ти взяв якийсь інструмент. Ну хоча б шевську голку. Хочеш, я навчу тебе чоботи шити? Ось такі, як у мене.

Король, глянувши на добрі чоботи шевця, на хвильку було похнюпився, та ремісник підбадьорив:

— Не сумнівайся, владико. Це не так уже и важко.

— Тоді,— сказав король,— завтра же приходь до замку.

Наступного дня ремісник з’явився до королівського замку, в якому одразу ж знайшлося приміщення для майстерні. Серед учнів, окрім короля, були також усі міністри та вельможі, які спочатку нудьгували, а потім виявили неабиякі здібності у шевській справі.

Минав час. Королівська шевська майстерня поступово розширювалась. Королівство почало багатіти, кількість замовників — зростати, а робітників — не вистачати...

— Чого сумуєш владико? — звернувся ремісник до короля.

— Як же мені не сумувати? — відповів той.— Робітників не вистачає... Цехи розширити можна, а де взяти людей?

— Твій обов’язок, володарю, зробити людей щасливими! Сам ти, бачу, завдяки нашому ремеслу став багатим і щасливим. Ти дав щастя і своїм придворним... Але чому ж лишаєшся байдужим до нещасних підданих, які від неробства і нудьги знемагають, як ти колись? Оглянь свої володіння, і ти побачиш, скільки таких людей! Ними ти поповниш ряди своїх шевців і зробиш їх щасливими.

— Геніально,— радісно вихопилось у короля.— Твоя порада допоможе мені ощасливити і збагатити все наше королівство!

За А. Закревським

Тестування

1. Чому спорожніла державна скарбниця?

а) Бо на королівство напали загарбники;

б) бо в країні був голод;

в) бо король жив пустим життям.

2. Що допомогло королеві зустрітися із шевцем?

а) Король хотів замовити нові чоботи;

б) короля дратувала весела пісня шевця;

в) король випадково зустрівся із шевцем на базарі.

3. Як король поставився до простого майстра?

а) Прогнав його геть;

б) наказав покарати його за зухвальство;

в) попросив мудрої поради.     

4. Чому король удруге засумував?

а) Бо праця не принесла йому щастя;

б) бо працювати набридло;

в) бо не вистачало робітників.

5. Що вдруге порадив королеві швець?

а) Зайнятися корисною справою — шити чоботи;

б) дати роботу простим людям;

в) шукати скарби.

6. Яка головна думка твору?

а) Щаслива людина, яка вміє гарно співати.

б) Проста людина трудиться, а знатна від неробства нудиться.

в) Слід дослухатися до мудрих порад.

ЧОМУ ПЛАКАЛА ПТАШКА

Хлопчик і дівчинка збирали суниці. Між соснами пробивалося сонце, щебетали пташки, стукав дятел. Весело перестрибуючи з гілки на гілку, гралася білочка. Що далі діти заходили в ліс, то більше знаходили суниць. Швидко їхні кошики наповнилися. Раптом хлопчик помітив білочку і побіг подивитися на неї. Тільки розсунув малинник, як звідти випурхнула Пташка. Він ойкнув — у гнізді лежало чотири сіреньких маленьких грудочки з великими очима.

— Пташенятка! — радісно вигукнула дівчинка за спиною у хлопчика.— Давай візьмемо їх додому і будемо доглядати.

Неподалік на гілку сіла сіра з жовтою грудкою пташка. У дзьобі вона тримала черв’яка.

— Маленькі ще,— невпевнено відповів хлопчик. — Ледве вкриті пір’ям.

— Дай я їх погладжу.

Дівчинка простягнула руку. Чотири сіреньких грудочки заворушилися і, розкривши жовті дзьобики запищали.

— Бідненькі! Голодні! Ми дамо їм булки і крупи...

Пташка сіла ближче. Коли б вона вміла говорити, вона сказала б: «Діти. Не чіпайте пташенят, моїх дітей. Вони ситі. Я сама турбуюся про них, годую м’якими смачними черв’яками. Хліб і крупи для них не годяться...»

— Біднесенькі, мабуть, їм холодно вночі,— дівчинка взяла з гнізда одне з пташенят, поцілувала жовтий дзьобик, поклала у кошик.

— Я зігрію їх уночі своїми крилами! — зацвірінькала пташка.

Дівчинка взяла друге.

— Я покладу його в ліжечко ляльки, тепло вкрию.

— Ви нічого не знаєте! У кімнаті вони задихнуться.

— Ми їх погойдаємо,— раділи дівчинка і хлопчик.

— Хто їх може погойдати краще, ніж вітер? — заплакала пташка.

Гніздо залишилось порожнім.

Перестали щебетати птахи, замовк дятел. Опустила пухнастий хвіст білочка — від горя мало не розірвалося її серце... «Які нерозумні діти,— на верхівці дерева похитав головою крук.— Пташенята і справді задихнуться!».

Пташка з жовтою грудкою довго стежила за хлопчиком і дівчинкою. Залітаючи наперед, сідала на стежку.

— Піні, піні-і, — гірко посвистувала вона, тріпочучи крильцями, ніби щось просила.

— Подивись на цю пташку. Всю дорогу вона супроводжує нас,— сказав хлопчик.

— Я давно її помітила,— відповіла дівчинка.— Що вона від нас хоче?

— Прислухайся! Як жалібно пищить! Може, плаче?

Дівчинка поклала до рота суницю, знизила плечима.

— Чого цій пташці плакати?

А як вам здається, діти?

Тестування

1. Що збирали діти у лісі?

а) Суниці:

б) гриби;

в) ожину.

2. На кого пішов подивитися хлопчик?

а) На танчика;

б) на пташку;

в) на білочку.                            

3. Що побачив хлопчик, коли розсунув малинник?

а) Гніздо з пташенятами;

б) стару шпаківню;

в) поранену косулю.

4. Що дівчинка запропонувала зробити з пташенятами?

а) Забрати додому;

б) залишити у гнізді;

в) віддати лісникові.

5. Що дівчинка збиралася зробити з пташенятами вдома?

а) Покласти в ліжечко ляльки, годувати зерном;

б) подарувати друзям;

в) вилікувати їх.

6. Чому плакала пташка?

а) Тому, що не могла знайти дороги до свого гнізда;

б) тому, що діти забрали її пташенят;

в) тому, що була знесиленою.

IV. ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ

— Чого вас навчив опрацьований на уроці твір?





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити