Українська мова 4 клас - конспекти уроків (за підручником М. С. Вашуленка) - 2015 рік

УРОК 1 Мова — жива скарбниця історії народу. Неперервне поновлення словникового складу мови. Старі й нові слова в мові. (Вправи 1-7)

Тема. Мова — жива скарбниця історії народу. Неперервне поновлення словникового складу мови. Старі й нові слова в мові. (Вправи 1—7).

Мета. Ознайомити учнів з новим підручником «Українська мова»; поглиблювати знання про мову як найважливіший засіб людського спілкування; допомогти усвідомити, що для українців рідна мова — це безсмертний духовний скарб; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати почуття любові до рідної мови.

Обладнання: запис гімну України, малюнки із зображенням просторів космосу, таблиця-ватман для запису словникових слів. «Словничок».

Хід уроку

  1. Організація класу.
  2. Ознайомлення з підручником «Українська мова. 4 клас».
  3. Представлення підручника.

Звернути увагу на:

  • назву підручника;
  • прізвища авторів підручника (М.С. Вашуленко, С.Г. Дубовик, О.І. Мельничайко).
  1. Бесіда.

— Пригадування першої строфи вірша С. Вороблевича «Українська мова».

Мово рідна, слово рідне,

хто вас забуває,

той у грудях не серденько,

тільки камінь має.

— Як називається наша рідна мова? (Українська.)

— Чому наша рідна мова називається українською? (Ми — українці, наша держава називається Україною.)

— Ми маємо свою державу. Пригадайте і назвіть символи нашої держави. (Малий Державний герб України — тризуб на синьому тлі, гімн і прапор синьо-жовтий, а не жовто-синій, бо, за правилами, кольори прапора у назві читаються згори донизу.)

— Розгляньте с. З у підручнику і прочитайте, що там написано. (Державний гімн України.)

— Хто є авторами Гімну України?

— З попередніх класів ви пам’ятаєте, що гімн — це урочиста патріотична пісня, яка уславлює державу.

  1. Робота над текстом Гімну України.

а) Читання вірша.

б) Словникова робота.

в) Повторення правил поведінки під час слухання гімну.

III. Вивчення нового матеріалу.

  1. Проблемна ситуація.

— Чому кажуть, що мова жива скарбниця історії народу?

— На це запитання можна дати відповідь, лише ретельно опрацювавши кожну вправу, правила і завдання підручника «Українська мова».

  1. Колективні міркування, робота в групах (вправа 1).

Вправа вимагає розмірковування учнів з подальшими відповідями на запитання або кожна група готує відповідь на одне запитання.

— Що ви знаєте про українську мову?

— Яка різниця між усним і писемним мовленням?

— Чи допомагають вам у спілкуванні міміка, жести, інтонація?

Інформація для вчителя

Розв'язуючи проблему, «як люди спілкуються і розуміють одні одних, якщо вони розмовляють по-різному», великий швейцарський учений Фердинанд де Соссюр дійшов висновку про доцільність розрізняти мову і мовлення.

Мова — це система засобів спілкування (звуки, слова, схеми словосполучень, моделі речень та відношення між одиницями), яка існує в свідомості її носіїв. Мова — явище соціальне. В повному обсязі вона може існувати лише в спільноті людей. Жодна окрема людина не володіє і не користується всією мовою. У цьому неважко пересвідчитися, погортавши словник рідної мови та посібник із граматики, у яких з більшою чи меншою мірою повноти й докладності зафіксована мова. З’ясується, що аж ніяк не всі слова й усталені вислови нам відомі, що не всі граматичні форми й стилістичні фігури ми використовуємо. Можна прожити сто років, жодного разу не вживши сотень відомих людині слів, не кажучи вже про десятки тисяч слів, невідомих їй.

Мовлення — це реалізація засобів мови конкретними людьми в конкретних актах спілкування. Воно має індивідуальний характер і залежить від віку, статі мовця, його виховання, освіти, становища в суспільстві, темпераменту, стану здоров’я та багатьох інших прикмет й особливостей, властивих конкретній людині. Мова живе в мовленні. Через мовлення людина засвоює мову. Якщо немає людей, які б використовували мову в щоденному спілкуванні, у мовленні, вона стає мертвою. Отримати уявлення про таку мову дає можливість тільки «застигле» мовлення — писемні тексти, а в наш час — також грамофонні та магнітні записи. Якщо, звичайно, їх було зроблено (Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. — Львів: Видавництво «Сполом», 2001. — с. 14).

Висновок. Мова — це ширше поняття, а мовлення — вужче. В усному мовленні, крім лексичного запасу, велике значення мають міміка, жести, інтонація.

  1. Рубрика «Слово про слово».

Скарб — коштовності, гроші, цінні речі.

  1. Усний переказ (за вправою 1).

а) Самостійне читання тексту учнями.

б) Словникова робота.

в) Пояснення заголовка «Безсмертний скарб».

ґ) Переказування тексту учнями.

г)  Виконання завдання 3 (переказування самостійно прочитаної раніше легенди або розповіді з серії «А це цікаво»).

Фізкультхвилинка.

  1. Вправа «Поміркуймо разом» (за вправою 2).

а) Усні розмірковування над прочитаним.

б) Колективна практична письмова робота над розвитком власного мовлення (виконання завдання 2).

Зразок переробленого абзацу:

Я помітив, що з кожним роком моє житія все більше пов’язується з мовою. Адже скільки себе пам’ятаю, я завжди вмів розмовляти. До мови звик, тому й не звертаю на це уваги.

  1. Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу.
  2. Каліграфічна хвилинка.

М м Мм мо ва мова

— Утворіть якнайбільше словосполучень зі словом мова.

— З одним із словосполучень (на вибір) складіть речення.

  1. Вправа-спогад (за вправою 3).

а) Самостійне читання тексту вправи.

— Знайдіть і прочитайте будь-яке питальне речення у цій вправі. Спробуйте дати відповідь (можна використати ілюстрації — космос, вулкан, супутник, Місяць).

б) Спогад про першу книжку (завдання 2).

в) Самостійна письмова робота (завдання 3).

— Прочитайте, які назви книжок та їх авторів ви записали.

— Чим особлива, цікава прочитана вами книжка?

— Чи пам’ятаєте назву видавництва, яке видрукувало то книгу?

— Яку із прочитаних книжок ви порекомендуєте своєму товаришеві?

  1. Проблемна ситуація.

— Сьогодні підручник нам ставить запитання (с. 6): як живе і розвивається наша мова. Отож приступаємо до дослідження цього питання.

  1. Обмін думками (за вправою 4).

а) Ознайомлення зі змістом вправи.

б) Слухання поезій Т. Шевченка.

— Чи зрозумілою є поезія, створена понад 150 років тому?

— Чиє в поезії Шевченка такі слова, які в сучасній мові не вживаються? (Кайдани, ярмо, розкуйте, до паю, не дуріте, учітесь, не цурайтеся тощо.) Назвіть поезію Шевченка, яка найбільше вам подобається. Чому?

в) Робота за таблицею «Правильно вимовляй і пиши», с. 6 (завдання 4).

з’явля́ється

розвива́ється

попо́внюється

збага́чується

  1. Словничок.

а) Слово вчителя.

— Діти, в українській мові є багато слів, правопис яких треба запам’ятати. Це словникові слова. У підручнику «Українська мова» для 4-го класу ми зустрінемо багато таких слів. Отож починаймо збагачувати своє мовлення.

На цьому великому аркуші ми будемо записувати всі словникові слова, які передбачені для вивчення у 4-му класі. Але розміщуватимемо їх у колонки за частинами мови.

 

Словничок

 

Іменник

Прикметник                                               Дієслово

Інші слова

(Таблиця «Словничок» виставляється на кожному уроці української мови для повторення, запам'ятовування слів і використання їх у мовленні.)

б) Проблемна ситуація.

— Прочитайте слова в рамочках (с. 6) і визначте, до якої частини мови належить кожне з них. (Щоденно, щогодини, щомісяця, щотижня.)

— Поставте запитання, щоб визначити, до якої частини мови належить кожне слово. (Слова відповідають на питання коли?, як часто?.)

— Діти, ми ще не вивчали частини мови, до якої належать ці слова. Отже, запишемо ці слова у четверту колонку таблиці «Словничок» (інші слова), але, може, хтось із вас запам’ятає, що ці слова належать до частини мови, яка називається прислівник. Ми будемо вивчати його пізніше.

— Як ви гадаєте, яка орфограма у кожному з цих слів? (Відповіді учнів.)

  1. Списування із граматичним завданням (за вправою 5).

а) Повторення теоретичного матеріалу, необхідного для виконання вправи 6.

— Навчаючись у попередніх класах, ми вживали у мовленні такі поняття: корінь, префікс, суфікс, закінчення, основа слова. А тепер підберіть слово, яке складається тільки з одного кореня. (Сад, хліб, мир, сніг.)

— Змініть слово сад так, щоб воно мало закінчення. (Сади.)

— А де тут основа слова?

— Те саме слово змініть так, щоб у ньому був суфікс. (Садок, садочок.)

— А де стоїть префікс у слові? (Перед коренем.)

б) Читання тексту вправи самостійно.

— Знайдіть і прочитайте у тексті виділені слова. Від яких слів вони утворені?

— Як називається «трудівник», який утворив ці слова? (Суфікс.)

— Яка ще частина основи служить для творення нових слів?

в) Письмове виконання (завдання 3 вправи 5).

Спишіть текст, у виділених словах позначте частини основи.

  1. Вправа «Поміркуймо в парі» (за вправою 6).

а) Самостійне ознайомлення з вправою.

б) Вправа «Мікрофон» (завдання 2).

— Доведіть свою думку.

— Чий доказ найпереконливіший?

в) Увага! Завдання 3 — для майбутніх науковців-дослідників.

— Попрацюйте з додатковою літературою (за бажанням).

Діти, якщо в книжках, газетах чи журналах, які ви читаєте, вам потраплять висловлювання про мову, то запишіть їх і поділіться інформацією з класом на наступних уроках.

Інформація для вчителя

Вислови про мову (окремі висловлювання можна написати на плакатах і розвісити в класі).

  • Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, досвід, почування. Панас Мирний
  • Мова — така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей. Панас Мирний
  • Мова нашого люду є така багата, що в ній найдемо гідні знадоби термінології, хоч би для десяти народів. І. Верхратський
  • Одним з найбільших скарбів, які успадковує кожний народ від своїх предків, є незаперечно його рідна мова. Мова ця — то дзеркало душі народу, то святиня, з котрою зв’язана не тільки минувшість, а й будучність народу, і його повага в світі. М. Подолинський
  • Якщо українцям хочеться мати свою окрему літературну об’єднуючу мову, то це їх справа, і ніхто, ні польське шляхетство, ні російське чиновництво, не має права вмішуватися в цю їх домашню справу. Я. Бодуен де Куртене
  • Один мудрець сказав такі слова: «Поневолений народ, що заховує свою мову, держить ключ від своєї тюрми у своїх руках». Не забуваймо про се. Через рідну мову стали ми на ноги, ввійшли в сім’ю просвічених європейських народів. М. Возняк
  • Щоб добре знати рідну мову, треба їй вчитися змалку до гробу, в школі й поза школою, з книжок і від людей. Хто вміє пошанувати свого батька й матір, той зрозуміє, яку пошану повинен він мати до рідної мови. М. Возняк
  • На Україні повинно мати силу тільки українське слово. В. Винниченко
  • Український народ — це окремий народ, українська мова — це окрема мова... М. Скрипник
  • Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — скількома епітетами супроводяться визнання української мови. І, зрештою, всі ці епітети слушні. О. Гончар
  • Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. О. Гончар
  • Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив. Сократ
  • Істинна любов до своєї країни немислима без любові до своєї мови. Людина, байдужа до рідної мови, — дикун. К. Паустовський
  • Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою. Сааді
  • Мова козаків... дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та незвичайно витончених зворотів. П'єр Шевальє
  • Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі. В. Сухомлинський
  • Коли зникає народна мова — народу нема більше! К. Уманський
  1. Вправи для самостійної роботи (робочий зошит).
  2. Повідомлення домашнього завдання з попереднім інструктажем.

С. 7, вправа 7.

Інформація для вчителя

Із чим порівняти невичерпну кількість слів у мові? Одні з них помирають, але народжуються безліч інших. Краще не скажеш, як сказано в мудрому східному афоризмі: «Якби море було чорнилом, то швидко висохло б море, ніж слова».

Скільки ж слів у сучасній українській мові? На це питання не відповість ніхто: ні сивий академік, ні найталановитіший мовознавець, ні учитель, ні учень. Ніхто! Адже мова формувалася протягом віків, завжди відгукуючись на зміни в житті. Кожне покоління збагачувало її і передавало цей неоціненний скарб нащадкам. Хіба можна — навіть у думках! — спробувати порахувати усі слова, наявні в сучасній українській мові?! Це і загальновживані слова літературної мови, і терміни різних наук, і професіоналізми, і діалектичні та застарілі слова. До того ж, повсякчас народжуються нові слова. Ні, перелічити усі слова не під силу нікому з нас.

Але ви поцікавтесь приблизною кількістю слів. На це прохання відповімо так. У недавно опублікованому Словнику української мови нараховується близько 130000 слів. Сюди входять насамперед загальновживані слова сучасної української літературної мови.

130000 слів — дуже велика кількість. Більшість дорослих людей розуміють значення майже 30000 слів, але використовують у 10 разів менше. Обсяг словника конкретної особи залежить від роду її занять, освіченості та здібностей. Наприклад, словник мови творів великого російського поета О. С. Пушкіна сягає понад 20000 слів. Словник мови прозових творів Т. Г. Шевченка охоплює понад 20000 слів, а поетичних — понад 10000. І пригадаймо собі Еллочку з роману І. Ільфа і Є. Петрова «Дванадцять стільців», якій вистачало для мовлення всього-на-всього 30 слів.

  1. Підсумок уроку.

— Що нового ви дізналися сьогодні на уроці?

— Що найбільше запам’яталося?

— Яке з двох понять — «мова» і «мовлення» — ширше?

— Як ви можете розвивати своє мовлення?



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити