УРОК 29 Відмінювання іменників. (Вправи 100-106)

Тема. Відмінювання іменників. (Вправи 100—106).

Мета. Актуалізувати (поглибити) і закріпити знання учнів, пов’язані з відмінюванням іменників як зміною форми слова; закріпити вміння відмінювати іменники в однині та множині, визначати відмінки іменників.

Обладнання: таблиця «Почуття», додаток 4.

Хід уроку

I. Організація класу.

II. Перевірка домашнього завдання.

— Прочитайте доповнені речення. Назвіть число і рід іменників.

— Яке із висловлювань про мову зворушило вас? Чому?

— Які ще висловлювання про мову ви пам'ятаєте?

— Висловлювання про мову (див. урок 3).

III. Повідомлення теми і завдань уроку.

— На сьогоднішньому уроці ми пригадаємо, які відмінки є в українській мові та яка їх роль в українській мові.

IV. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.

1. Вибіркове списування (вправа 100).

— Прочитайте приказки і прислів’я, з’ясуйте значення невідомих слів.

— Як ви розумієте ці приказки і прислів’я?

— Випишіть із речень усі форми іменника робота і позначте у них закінчення.

— Складіть і запишіть речення з двома формами цього іменника (на вибір).

2. Увага! Висновок (опрацювання теоретичного матеріалу після вправи 100).

3. Каліграфічна хвилинка.

— Сьогодні повторимо, як пишуться великі літери.

Н    Р    Д   З   О   М   К

— Скільки букв записали? (7.)

4. Проблемна ситуація.

— Ще раз прочитайте тему уроку і скажіть, чи випадкові букви каліграфічної хвилинки.

5. Робота в парах (вправа 101).

а) Опрацювання додаткового теоретичного матеріалу підручника (індивідуально).

б) Гра «Ти — мені, я — тобі».

За змістом опрацьованих правил поставте один одному запитання і дайте на них відповіді.

6. Вправа «Пригадайте ще раз!».

Хвилинка-цікавинка (про відмінки і відмінювання іменників).

Ще грецькі вчені помітили, що іменники мають свою основну форму, пряму, а також непряму, відмінну від прямої. Ці «відмінні» від прямої форми й утворили категорію «відмінка». У сучасній українській мові категорія відмінка об’єднує сім повноправних відмінків, у тому числі й кличний, який чи не найбільше передає специфіку української мови, але довго вважався лише кличною формою.

Називний — називає предмети. Він є початковою формою кожного іменника, його «прямою формою» (тому його ще називають «прямим» відмінком, а всі інші відмінки — «непрямі»). Це «гордий» відмінок, який зі словом справляється сам і не погребує допомоги прийменників.

Родовий — означає «одержаний з народження». Таку назву цей відмінок одержав тому, що вжитий з іменником без прийменника він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Івана, плаття сестри, дім батька). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників.

Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а в мові всього прийменників с близько двохсот).

Давальний — назва походить від слова «давати». Найтиповіше його значення — назва адресата, тобто особи, якій щось дають. Давальний відмінок довго утримувався без прийменників, а сьогодні вживається в поєднанні з 7 прийменниками.

Знахідний — від слова «знаходити» когось або щось. Із знахідним відмінком вживається 28 прийменників.

Орудний споріднений зі словом «орудувати», найчастіше називає знаряддя дії (малювати олівцем, різати ножем). Орудний відмінок поєднується з 23 прийменниками.

Місцевий — вказує на місце і вживається усього з п’ятьма прийменниками: в, на, о, по, при (колись місцевий відмінок вживався без прийменників).

Кличний — від слова «кликати», виражає звертання до когось і, як і називний, завжди вживається без прийменників.

Лише місцевий відмінок у сучасній українській мові не може вживатися без прийменників. Інші відмінки, крім називного і кличного, можуть поєднуватися з прийменниками, а можуть вживатися і самостійно.

За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці — знахідний.

Кількість відмінків у різних мовах неоднакова — від 2 (мова маратхі в Індії) до 48 (в табасаранській мові Дагестану). А болгари уже з давніх-давен не вживають відмінкових закінчень. У них один відмінок, а роль розрізнювачів відмінкових форм виконують прийменники. У німців і французів таку роль виконують артиклі. Отже, кожна мова використовує ті засоби, які наявні в її розпорядженні, але всі ці засоби придатні для висловлення думки (Одинцова Ганина, Кодлюк Ярослава. Цікавинки на уроках рідної мови: Посібник для вчителя початкових класів. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. — 128 с ).

7. Колективне виконання вправи 102.

а) Розгляд таблиці відмінювання іменників.

б) Колективне заучування назв відмінків по порядку і питань, на які вони відповідають.

в) Усне відмінювання іменника день в однині і множині (звернути увагу на питання знахідного відмінка).

г) Письмове завдання 4 (за варіантами).

— Складіть 7 речень з різними формами іменника день. Запишіть їх.

— Що таке початкова форма іменника?

— Одне з речень опрацюйте за алгоритмом (додаток 4).

Фізкультхвилинка.

8. Поетична хвилинка (за матеріалами вправи 103 на закріплення назв і значень відмінків).

а) Рубрика «Слово про слово».

Навзаєм — взаємно.

б) «Побесідуємо удвох» (розповідь про відмінки іменників за змістом вірша).

в) Розгляд місцевого відмінка іменників у вірші і таблиці.

V. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

1. Вправа-заклик (вправа 104).

а) Визначення теми і головної думки вірша.

— Прочитайте вірш. З’ясуйте значення невідомих слів.

— Які почуття викликає ця поезія?

б) Міні-конкурс (заголовок до вірша).

Уявіть себе поетами. Який заголовок найбільше підходить до цього вірша? Поміркуйте і доберіть заголовок.

в) Виконання граматичних завдань.

— Назвіть іменники з вірша, ужиті у початковій формі. (Називний відмінок однини.)

Випишіть з тексту іменники у множині, вкажіть у лужках їхню початкову форму.

Переконайтеся, що виділені іменники вживаються у кличному відмінку однини.

2. Письмо з пам’яті (вправа 105).

— Прочитайте висловлювання про Україну.

— Які з них вам найбільше сподобались?

— Вивчіть їх напам’ять і запишіть.

— Який іменник повторюється у кожному реченні? Позначте у ньому закінчення і визначте відмінок.

— Доберіть синоніми до іменника Україна.

3. Вправи для самостійної роботи (робочий зошит).

VI. Підсумок уроку.

Вправа «Мікрофон».

— Як називається змінювання закінчень іменників за питаннями? Скільки всього є відмінків? (7.)

— Назвіть їх за порядком.

— Що означає вислів провідміняти слово?

— Провідміняйте слово країна.

— Що треба зробити, щоб визначити відмінок іменника? (Поставити запитання.)

— Яка форма іменників є початковою? (Форма називного відмінка однини.)

VII. Повідомлення домашнього завдання з попереднім інструктажем.

С. 51 — вправа-правило 101 (усно), с. 54 — вправа 106.