Українська мова 4 клас - конспекти уроків (за підручником М. С. Вашуленка) - 2015 рік
УРОК 29 Відмінювання іменників. (Вправи 100-106)
Тема. Відмінювання іменників. (Вправи 100—106).
Мета. Актуалізувати (поглибити) і закріпити знання учнів, пов’язані з відмінюванням іменників як зміною форми слова; закріпити вміння відмінювати іменники в однині та множині, визначати відмінки іменників.
Обладнання: таблиця «Почуття», додаток 4.
Хід уроку
I. Організація класу.
II. Перевірка домашнього завдання.
— Прочитайте доповнені речення. Назвіть число і рід іменників.
— Яке із висловлювань про мову зворушило вас? Чому?
— Які ще висловлювання про мову ви пам'ятаєте?
— Висловлювання про мову (див. урок 3).
III. Повідомлення теми і завдань уроку.
— На сьогоднішньому уроці ми пригадаємо, які відмінки є в українській мові та яка їх роль в українській мові.
IV. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.
1. Вибіркове списування (вправа 100).
— Прочитайте приказки і прислів’я, з’ясуйте значення невідомих слів.
— Як ви розумієте ці приказки і прислів’я?
— Випишіть із речень усі форми іменника робота і позначте у них закінчення.
— Складіть і запишіть речення з двома формами цього іменника (на вибір).
2. Увага! Висновок (опрацювання теоретичного матеріалу після вправи 100).
3. Каліграфічна хвилинка.
— Сьогодні повторимо, як пишуться великі літери.
Н Р Д З О М К
— Скільки букв записали? (7.)
4. Проблемна ситуація.
— Ще раз прочитайте тему уроку і скажіть, чи випадкові букви каліграфічної хвилинки.
5. Робота в парах (вправа 101).
а) Опрацювання додаткового теоретичного матеріалу підручника (індивідуально).
б) Гра «Ти — мені, я — тобі».
За змістом опрацьованих правил поставте один одному запитання і дайте на них відповіді.
6. Вправа «Пригадайте ще раз!».
Хвилинка-цікавинка (про відмінки і відмінювання іменників).
Ще грецькі вчені помітили, що іменники мають свою основну форму, пряму, а також непряму, відмінну від прямої. Ці «відмінні» від прямої форми й утворили категорію «відмінка». У сучасній українській мові категорія відмінка об’єднує сім повноправних відмінків, у тому числі й кличний, який чи не найбільше передає специфіку української мови, але довго вважався лише кличною формою.
Називний — називає предмети. Він є початковою формою кожного іменника, його «прямою формою» (тому його ще називають «прямим» відмінком, а всі інші відмінки — «непрямі»). Це «гордий» відмінок, який зі словом справляється сам і не погребує допомоги прийменників.
Родовий — означає «одержаний з народження». Таку назву цей відмінок одержав тому, що вжитий з іменником без прийменника він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Івана, плаття сестри, дім батька). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників.
Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а в мові всього прийменників с близько двохсот).
Давальний — назва походить від слова «давати». Найтиповіше його значення — назва адресата, тобто особи, якій щось дають. Давальний відмінок довго утримувався без прийменників, а сьогодні вживається в поєднанні з 7 прийменниками.
Знахідний — від слова «знаходити» когось або щось. Із знахідним відмінком вживається 28 прийменників.
Орудний споріднений зі словом «орудувати», найчастіше називає знаряддя дії (малювати олівцем, різати ножем). Орудний відмінок поєднується з 23 прийменниками.
Місцевий — вказує на місце і вживається усього з п’ятьма прийменниками: в, на, о, по, при (колись місцевий відмінок вживався без прийменників).
Кличний — від слова «кликати», виражає звертання до когось і, як і називний, завжди вживається без прийменників.
Лише місцевий відмінок у сучасній українській мові не може вживатися без прийменників. Інші відмінки, крім називного і кличного, можуть поєднуватися з прийменниками, а можуть вживатися і самостійно.
За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці — знахідний.
Кількість відмінків у різних мовах неоднакова — від 2 (мова маратхі в Індії) до 48 (в табасаранській мові Дагестану). А болгари уже з давніх-давен не вживають відмінкових закінчень. У них один відмінок, а роль розрізнювачів відмінкових форм виконують прийменники. У німців і французів таку роль виконують артиклі. Отже, кожна мова використовує ті засоби, які наявні в її розпорядженні, але всі ці засоби придатні для висловлення думки (Одинцова Ганина, Кодлюк Ярослава. Цікавинки на уроках рідної мови: Посібник для вчителя початкових класів. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. — 128 с ).
7. Колективне виконання вправи 102.
а) Розгляд таблиці відмінювання іменників.
б) Колективне заучування назв відмінків по порядку і питань, на які вони відповідають.
в) Усне відмінювання іменника день в однині і множині (звернути увагу на питання знахідного відмінка).
г) Письмове завдання 4 (за варіантами).
— Складіть 7 речень з різними формами іменника день. Запишіть їх.
— Що таке початкова форма іменника?
— Одне з речень опрацюйте за алгоритмом (додаток 4).
Фізкультхвилинка.
8. Поетична хвилинка (за матеріалами вправи 103 на закріплення назв і значень відмінків).
а) Рубрика «Слово про слово».
Навзаєм — взаємно.
б) «Побесідуємо удвох» (розповідь про відмінки іменників за змістом вірша).
в) Розгляд місцевого відмінка іменників у вірші і таблиці.
V. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
1. Вправа-заклик (вправа 104).
а) Визначення теми і головної думки вірша.
— Прочитайте вірш. З’ясуйте значення невідомих слів.
— Які почуття викликає ця поезія?
б) Міні-конкурс (заголовок до вірша).
Уявіть себе поетами. Який заголовок найбільше підходить до цього вірша? Поміркуйте і доберіть заголовок.
в) Виконання граматичних завдань.
— Назвіть іменники з вірша, ужиті у початковій формі. (Називний відмінок однини.)
Випишіть з тексту іменники у множині, вкажіть у лужках їхню початкову форму.
Переконайтеся, що виділені іменники вживаються у кличному відмінку однини.
2. Письмо з пам’яті (вправа 105).
— Прочитайте висловлювання про Україну.
— Які з них вам найбільше сподобались?
— Вивчіть їх напам’ять і запишіть.
— Який іменник повторюється у кожному реченні? Позначте у ньому закінчення і визначте відмінок.
— Доберіть синоніми до іменника Україна.
3. Вправи для самостійної роботи (робочий зошит).
VI. Підсумок уроку.
Вправа «Мікрофон».
— Як називається змінювання закінчень іменників за питаннями? Скільки всього є відмінків? (7.)
— Назвіть їх за порядком.
— Що означає вислів провідміняти слово?
— Провідміняйте слово країна.
— Що треба зробити, щоб визначити відмінок іменника? (Поставити запитання.)
— Яка форма іменників є початковою? (Форма називного відмінка однини.)
VII. Повідомлення домашнього завдання з попереднім інструктажем.
С. 51 — вправа-правило 101 (усно), с. 54 — вправа 106.