УРОК 3 Культура спілкування. (Вправи 12-17)

Тема. Культура спілкування. (Вправи 12—17).

Мета. Формувати в учнів уявлення про культуру мовлення і основні правила культури спілкування; виробляти навички мовного етикету; розвивати зв’язне мовлення, вміння вести діалог.

Обладнання: таблиця-схема «Культура мовлення», плакати з висловлюваннями про рідну мову.

Хід уроку

I.  Організація класу.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Перевірка домашнього завдання (вправа 11, завдання 2).

— Прочитайте пораду, які ви записали. Як ви будете її дотримуватися?

2. Гра «Пригадай».

— Назвіть види мовлення, з якими ви ознайомилися на минулому уроці.

— Що таке усне мовлення?

— Які вимоги до усного мовлення ви знаєте і виконуєте?

— Що таке писемне мовлення?

— Яким повинно бути писемне мовлення?

— Потурбуйте свій «банк пам'яті» і пригадайте речення із диктанту швидкої дії. (Мудра голова не говорить лихі слова.)

— Пофантазуйте, у якої людини така голова.

III. Повідомлення теми і завдань уроку.

1. Каліграфічна хвилинка.

— Спишіть з дошки вислів. Зверніть увагу на з’єднання букв.

Добре слово — як музика.

— Як ви розтлумачите цей вислів тому, хто його не розуміє?

— Чи можна речення-диктант швидкої дії і речення каліграфічної хвилинки вважати порадами? Чому? (Відповіді учнів.)

2. Слово вчителя.

— Сьогодні ми будемо читати, радитись, висловлювати власні думки про культуру мовлення і основні правила культури спілкування.

IV. Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу.

1. Робота з таблицею «Культура мовлення» (повторення).

2. Народна мудрість про культуру мовлення і спілкування.

Інформація для вчителя

У фольклорі, як ніде інде, віддзеркалений характер опосередкованих мовою людських взаємин, культури спілкування, етикетного ставлення до людей, таких рис людини як статичність, пристойність, дотримання слова, ввічливість тощо.

Наведені нижче українські прислів'я і приказки — це мізерна частка того, що говориться в нашому фольклорі про мову і мовлення в аспекті культури людських стосунків. Слушні, часом дотепно сформульовані народні оцінки, правила й поради мають і пізнавальний, ужитковий сенс. Їх треба знати, ними треба послуговуватися.

• Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається.

• Яка людина, така й мова.

• Який розум, така й бесіда.

• Вміти не вміти — треба говорити.

• Добре тому жити, хто вміє говорити.

• Коня кують уздами, а людину — словами.

• Вола ловлять за роги, а людину — за слова.

• Не говори про себе доброго, бо не повірять, ні злого, бо подумають ще гірше.

• Розумному не кажи, бо сам знає, а дурневі не кажи, бо не послухає.

• Говори з іншими поменше, а з собою побільше.

• Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.

• Хто хвалиться, той злих сусідів має.

• Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.

• На грубе слово не сердься, на ласкаве не здавайся.

• Як губа не те скаже, то личко не покаже.

• Улесливий пес у вічі ласкається, поза очі кусається.

• Янгольський голосок, та чортова думка.

• Легше переконувати словами, як кулаками.

• Кого не б’є слово, того не поб’є й палка.

• Кричить, мов чорт з нього шкуру дере.

• Не кричи, а ліпше навчи.

• Як батько кричить, то син гарчить.

• Не до тебе п’ють — не кажи: «Дай, Боже, здоров’я!».

• Співати добре разом, а говорити окремо.

• Нема глухішого від того, хто не хоче слухати.

• Будь добрим слухачем — будеш добрим оповідачем.

• Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, другого не гудь.

• Язик, мов у постолах.

• Говорить, мов клоччя жує.

• Говорить, як три дні не їв.

• Забубонів, як старий дяк.

• Засипав словами, як горохом у бочку.

• За вашим шепотом нашого крику не чути.

• Говорить у пересилку.

• Говорить п’яте через десяте.

• Те саме слово, та не так би мовити.

• Кажи рідко, та їдко.

• Говорити — біда, а мовчати — інша.

• Лихо говіркому, та недобре й мовчазному.

• Краще недоговорити, ніж переговорити.

• Або розумне казати, або зовсім мовчати.

• Менше говори — більше вчуєш.

• Тисячу разів пожалкуєш, що сказав, а раз — що змовчав.

• Тримай язик на прив’язі.

• Мовчене, де схочеш, там поставиш.

• Коли сам говорить, то й собаці не дасть гавкнути.

• Стережися собаки, котрий не гавкає, а чоловіка — котрий не говорить.

• Як хочеш щось збрехати, то прикуси язика.

• Догана мудрого краща, як похвала дурного.

• Коли з мудрим говорю, то ся розуму наберу, а коли з дурним, — то й свій загублю.

• Радься другого, а гляди свого.

• Навіть те, що старші кажуть на глум, берм на ум.

• 3 тобою розмова, як з вітром полова.

• Де багато слів, там мало правди.

• Говорить три дні, а все про злидні.

• Не мели, як пустий млин.

• 3 пустого в порожнє переливає.

• Язиком молоти не дрова колоти спина не заболить.

• Довгий язик — короткі думки.

• Хто мало думає, той багато балакає.

• Коли хочеш щось сказати, то подумай, як почати.

• Бережи хліб на обід, а слово на відповідь.

• Довго думав, та добре сказав.

• Говори, та не проговорися.

• Не ласкаве слово хороше, а правдиве.

• Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.

• Слова масні, а пироги пісні.

• І від солодких слів буває гірко.

• Мале слово велику образу творить.

• Гостре словечко коле сердечко.

• Жало гостре, а язик ще гостріший.

• Говорити можна, а лаятись не треба.

• Пізнати по носі, хто змерз, а по мові — хто пес.

• Мудра голова не говорить лихі слова.

• Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів.

• Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

• Добре слово й залізні ворота відчинить.

• Холодним словом серце не запалиш.

• Від теплого слова й лід розмерзає.

• Мудре слово на міцних ногах стоїть.

• Розумне слово йде в діло.

Кілька прислів’їв і приказок можна оформити на окремих плакатах, щоб надалі використовувати для списування, самодиктантів або диктантів швидкої дії з наступною самоперевіркою.

3. Робота в групах (за вправою 12).

Завдання для роботи в групах.

Група 1. Обговорити і повідомити правила поведінки у транспорті.

Група 2. Обговорити і пригадати правила поведінки у кінотеатрі, музеї.

Група 3. Обговорити і визначити послідовність правил поведінки у крамниці за значущістю.

Група 4. Обговорити і повідомити основні правила культури спілкування між людьми.

Фізкультхвилинка.

V. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

1. Вибіркове списування з граматичним завданням (за вправою 13).

— Поясніть, чому саме це висловлювання ви вибрали і як його розумієте? Зробіть звуко-буквений аналіз одного із виділених слів (на вибір) (додаток 3).

2. Робота в парах (вправа 14).

а) Ознайомлення з текстом, визначення теми і головної думки тексту.

б) Обговорення думки, висловленої в останньому реченні.

в) Добір синонімів до виділеного слова. (Збагачувати — поліпшувати, поповнювати, розширювати.)

3. Гра «Фанти» (за запитаннями вправи 15).

Оголошується гра «Фанти». Тема — «Культура спілкування». Хто бере участь у грі (а це 6 учнів, бо є 6 запитань вправи, записаних каліграфічним почерком на окремих аркушах), кладе у кошичок, коробку або капелюшок якусь свою річ. Ведучий (один із учнів) театральним голосом промовляє до вчителя, який стоїть спиною до ведучого і не бачить, чий «фант»: «Яке запитання для цього «фанта»?».

Вчитель таким самими голосом ставить одне із шести запитань, на яке учень повинен дати повну й обгрунтовану відповідь. Можна брати допомогу залу.

4. Словничок.

Опрацювання і запам'ятовування правопису слів ввічливості (слова в рамочці, а також слова вправи 16, виділені курсивом).

5. Оправа «Народний порадник» (вправа 17).

— Опрацюйте текст вправи, виберіть і назвіть пораду, яка зараз є найнеобхіднішою для вас.

6. Оправи для самостійної роботи (робочий зошит).

VI. Підсумок уроку.

Гра «Тест на щирість».

— Чи вмієте ви спілкуватися з іншими людьми?

— Чи використовуєте у своєму мовленні слова ввічливості?

— Чи зрозуміле вам поняття «культура мовлення»?

— Чи кожен може оволодіти культурою мовлення?

— Чи взяли ви з цього уроку щось для свого життя?

VII. Повідомлення домашнього завдання з попереднім інструктажем.

С. 10, вправа 17 (завдання 2), запитання і завдання для повторення.