ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ДИКТАНТИ

Вербова гілка

Минав листопад. У безмежних степах чутно стогін вітру холодного, квиління звіра голодного. Треба було поспішати, щоб переплисти сердите й примхливе восени Каспійське море, поки не припинилася навігація. Тому в маленькому степовому містечку Гур’єві пробули лише кілька годин. Незабаром мав вийти в море останній у цьому році поштовий човен, і унтер-офіцер Булатов домовився, що їх довезуть на цьому до Мангишлаку. Це півострів на східному березі Каспійського моря. Проїжджих було двоє. Унтер-офіцер Булатов і доручений йому під догляд рядовий окремого Оренбурзького батальйону Тарас Шевченко.

Булатову наказано пильно стежити за рядовим Шевченком. Щоб ані клаптика паперу, ні олівця, ні пера не тримав у кишені чи в ранці.

Ненависний солдатський ранець за плечима. От уже три роки носить його Тарас (За О. Іваненко, 117 сл.).

У лісі

Я мовчки хитнув головою. Жито скінчилося, починався ліс. Старі товсті дуби, широко розставивши волохаті руки-віти, ніби приймали нас у свої зрадливі обійми. Стрункі берези соромливо стояли між дубами і ховалися за ними. Здивовано перестрибували з гілки на гілку якісь пташки.

Ми затихли. Ліс ніби помирився з нами й не дивився так вороже і суворо. Дуби зі співчуттям поглядали на нас згори, оголені берези несміло визирали з-за них і посміхалися білим гіллям.

Ліс помирився з нами й провадив далі своє життя. На блідих квіточках кущів діловито гуділи бджоли, тукав дятел десь угорі. Дві пташки, пурхаючи з гілки на гілку, подивлялися на нас і несподівано зливалися в обіймах. Літали метелики або в щасливому безсиллі сиділи на листку й поводили вусиками.

Люблю я цей процес у лісі, у полі! (За В. Винниченком, 128 сл.)