Українська мова 8 клас - розробки уроків для шкіл з українською мовою навчання - 2016 рік

УРОК № 60 Розвиток зв'язного мовлення. Конспектування прочитаного науково-навчального тексту

Тема. Конспектування прочитаного науково-навчального тексту.

Мета: сформувати в учнів поняття про конспект як один із видів самостійної роботи з літературою; ознайомити школярів із його видами, алгоритмом роботи над складанням конспекту науково-навчального тексту; розвивати вміння критично осмислювати прочитане, виділяти в ньому головне, ділити висловлювання на логіко-смислові частини, складати план, використовувати різні способи конспектування тощо; виховувати любов до української мови.

Очікувані результати: учні вміють складати конспект, критично осмислюють прочитане, виділяють у ньому головне, поділяють висловлювання на логіко-смислові частини, уміють складати план.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал.

Тип уроку: формування вмінь та навичок.

Хід уроку

I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

ü Робота із цитатою.

«Недостатньо читати книжки. їх треба читати уважно: з тією метою, щоб найбільш важливе позначалося й виносилося... Відбирати найсуттєвіше — справа такої надзвичайної ваги, що неможливий справжній читач, котрий не був би водночас дослідником». (Я. Коменський)

ü Вступне слово вчителя.

Сьогоднішній урок хочеться розпочати з однієї відомої притчі. Якось мандрівник зустрів трьох людей, що піднімали камені на гору.

— Що ви робите? — спитав він кожного. І почув різні відповіді.

— Піднімаю на гору каміння,— сказав перший.

— Заробляю собі на хліб,— відповів другий.

— Я будую храм,— сказав третій.

І мандрівник подумав: «Щаслива людина».

— Як ви вважаєте, кого мандрівник назвав щасливим і чому?

Суть цієї притчі дуже підходить до співпраці й співтворчості

кожної людини з книгою: деякі просто читають книги і вважають це важкою працею, інші — не отримують ніякого задоволення від науки та книжок, а «щасливчики» — це ті, хто, беручи до рук книгу, розуміють, що вона — скарбниця знань, накоплених людством, і, гортаючи її, відчувають причетність до великих людських відкриттів. Я бажаю вам стати одним із таких «щасливчиків».

На кількох наступних уроках з розвитку зв’язного мовлення ми з вами будемо вчитися працювати з книгою, оволодівати прийомами, які допоможуть вам стати справжніми читачами.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

ü Комунікативний практикум.

— Чи помічали ви, що прочитане суттєво краще засвоюється та запам’ятовується, якщо читання супроводжується конспектуванням? Прочитайте слова Я. Коменського, що стали епіграфом нашого сьогоднішнього уроку, поясніть їх.

— Поясніть слова філософа Сенеки: «Читання за допомогою пера стає кров’ю та плоттю».

— Навіщо потрібен конспект?

— Яку вимогу до конспекту можна назвати головною?

— Які труднощі виникають у вас під час конспектування?

— Як ви намагаєтеся подолати ці труднощі?

III. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ УРОКУ

ü Слово вчителя.

Конспектування тексту, що сприймається на слух,— це письмове детальне відтворення його змісту з обов’язковою вказівкою джерела інформації, тобто зазначення прізвища автора і теми повідомлення. Процес конспектування потребує застосування скорочених слів, зворотів тощо. На форму, кількість скорочень впливає темп повідомлення. У конспектуванні тексту, що сприймається на слух, використовують висловлювання-тези.

Конспекти розрізняються мірою повноти і стислості.

Зручність користування конспектом залежить від чітко виділених абзаців, застосованих у створюваному тексті позначок, підкреслень важливої думки тощо.

Правила конспектування прочитаного науково-навчального тексту передбачають:

вдумливе прочитання тексту;

визначення теми і головної думки висловлювання;

складання плану;

визначення тематичних речень;

стислий запис змісту тексту;

виділення в конспекті важливої інформації (підкреслення, позначки на полях, виділення кольором тощо); точне відтворення чужих слів — цитування.

Складний план тексту — це детальний план його змісту з виокремленням вступу (зачину), основної частини і кінцівки (висновку).

ü Лексична робота.

Порівняйте визначення понять тези, конспект, складний план. Обґрунтуйте, чим відрізняється конспектування від складання тез і складного плану.

Робота з підручником.

1. Опрацювання теоретичного матеріалу.

2. Виконання вправ і завдань.

ü Робота з текстом.

Прочитайте уважно текст. Доведіть належність висловлювання до науково-навчального підстилю мовлення. Визначте тему й основну думку тексту. З'ясуйте, що виражає заголовок. Виділіть мікротеми висловлювання. Складіть план. Стисло перекажіть, користуючись планом.

ПРИКРАСИ МОВЛЕННЯ

Стилістика одержала свою назву від латинського слова stilus. Так у римлян, які писали чорнові тексти на покритих шаром воску дерев’яних дощечках, називався інструмент для писання. Гострим кінцем писали, а тупим кінцем можна було виправляти текст, стираючи написане. З цією особливістю писання було пов’язане прислів’я: «Часто перевертай стиль!», тобто старанно виправляй написане, намагайся якнайкраще виразити словами свою думку.

За середніх віків західноєвропейські філологи вирішили, що слово stilus зв’язане з грецьким словом stylos — « колона» і стали писати його як style.

Можна сказати, що стилістика — це наука в основі своїй лінгвістична, мовознавча. Її завдання — дослідження дії мовних знаків на почуття тих, що розмовляють даною мовою, і вивчення різних засобів словесного вираження думок. Завданням стилістики є вивчення експресивної та імпресивної функції мови. Нагадаймо, що імпресивна функція — це прагнення відправника своєю промовою викликати певну реакцію одержувача. Навпаки, експресивна функція — це ненавмисне повідомлення відправника одержувачеві про себе самого. У стилістиці визначаються стилі, тобто засоби вираження почуттів та переживань, що використовуються в людській мові, стилі авторів літературних творів, стилі літературних жанрів, тобто різних видів літературних творів, стилі різних епох в історії літератури, різні стилі загальнонародної мови.

До кінця XIX століття мовознавці, які вивчали стилі, займалися переважно встановленням основних понять стилістики й описували тропи і фігури, тобто звороти мовлення, що мали алегоричний чи інакомовний зміст. На початку XX століття стилістику як окрему науку опрацював французький дослідник Шарль Баллі. Він визначив стилістику як вивчення вираження людських почуттів мовними засобами і вплив мовних засобів на людські почуття. Тепер стали розрізнювати лінгвістичну стилістику (лінгвостилістику і літературознавчу стилістику). Треба сказати, що це протиставлення двох стилістик має умовний характер: до галузі лінгвостилістики належить вивчення мови різних шарів суспільства, особливостей мовлення представників різних професій, а літературознавча стилістика скерована на вивчення стилів авторів художніх творів — прозаїків і поетів.

Різні стилі мовлення спостерігаються в усіх розвинених мовах світу, зокрема в усіх тих, що мають свою літературу, свою літературну традицію. Ту саму думку можна виразити в різних стилях, наприклад, «Сьогодні гарна погода» (нейтральне значення), «Ну і чудова ж сьогодні погода!» (емоційне значення), «Ох! Яка незрівнянно пречудесна сьогодні погода! (гіперболічне значення).

Можливість виразити ту саму думку різними засобами становить багатство мов. Для представників логіки воно є байдужим, а для мовознавців є предметом вивчення.

Установлення особливостей усіх можливих стилістичних різновидів (варіантів) висловлювань через відмінності граматичної будови мов є нездійсненним завданням.

Давньогрецькі філологи, а слідом за ними і римські, запропонували класифікацію стилістичних зворотів для своїх мов, а від них одержали в спадщину цю класифікацію середньовічні й нові європейські філологи. Згідно з цією класифікацією звороти поділяються на: 1) фігури слів; 2) фігури розташування слів; 3) фігури думок.

(За А. Білецьким)

ü Самостійне складання конспекту науково-навчального тексту.

Прочитайте текст мовчки. Визначте його стильову належність. Дослідіть, що виражає заголовок: тему чи основну думку. З'ясуйте, які терміни вжито в тексті. Сформулюйте їхнє визначення. Виконайте завдання після тексту.

ДВОМОВНІСТЬ І КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ

У багатьох суспільствах окремі люди, певні соціальні верстви або й цілі народи у щоденному спілкуванні користуються двома мовами, переходячи з однієї на іншу залежно від комунікативної ситуації. Таке явище називають двомовністю, або білінгвізмом (лат. bi, bis — «двічі», lingua — «мова»).

Співвикористовувані мови ніколи не бувають симетричними, а двомовні комуніканти (білінгви) ніколи не володіють обома мовами однаково. На цій основі розрізняють першу мову — основну в мисленні й спілкуванні та другу — використовувану рідше або тільки в спеціальних сферах, наприклад у науковій діяльності, офіційному спілкуванні, контактах з людьми, для яких ця мова рідна тощо. Тому в Україні є українсько-російська й російсько-українська двомовність. Представники національних меншин України: євреї, угорці, молдавани, кримські татари тощо, крім рідної, часто вживають українську й російську мови. Таке явище називається багатомовністю.

Двомовність, а точніше, недостатнє володіння однією або й двома (трьома) співвикористовуваними мовами є основною причиною порушення культури, а часом і етикетності мовлення. Досконале оволодіння другою (третьою) мовою неможливе без акультурації — глибокого засвоєння культури (цивілізації), яка створюється й обслуговується цією мовою. Перехід у процесі спілкування з однієї мови на іншу має назву перемикання коду. Це складний процес: мовцеві потрібно «ввімкнути» психічні механізми, які регулюють вимовляння звуків, наголошування слів, інтонування фраз, не кажучи вже про слово — і формовживання, поєднання слів, побудову висловлень. Тому дуже часто перемикання коду буває неповним, наприклад лексика і граматика у мовця українська, а фонетика російська. У такому разі кажуть, що людина говорить з російським акцентом. Трапляється, що і лексика, і граматика в українському мовленні частково російська. Таке мовлення є суміщеним, змішаним — українсько-російським або російсько-українським. В Україні воно іменується суржиком (у прямому значенні суржик — це назва суміші жита і пшениці, ячменю і вівса тощо).

Ставлення культурних, освічених людей до суржика негативне. Треба намагатися говорити чистою мовою, не допускати інтерференції, тобто проникнення елементів однієї мови в мовлення іншої. А цього неможливо досягти без свідомого розрізнення елементів двох мов, а особливо без стійких умінь і навичок використання їх у мовленні. Люди сприймають кожного з нас насамперед через наше мовлення, нашу спілкувальну поведінку. Тому треба, як закликав Максим Рильський, «заглядати у словник», користуватися довідниками і посібниками, аналізувати своє і чуже мовлення.

(Я. Радевич-Винницький)

Завдання до тексту.

— Складіть план прочитаного тексту.

— Оформіть конспект, зазначивши паспортні дані тексту (його автора, назву, а також назву журналу, газети чи книги, у якій він надрукований).

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати усний стислий переказ науково-навчального тексту, опрацьованого на уроці.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

ü Бесіда.

— Які труднощі виникають у вас під час конспектування?

— Як ви намагаєтеся їх подолати?





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити