Розробки уроків - Українська мова. 8 клас. ІІ семестр - 2016 рік

Урок № 39. УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 8. УСНИЙ ТА ПИСЬМОВИЙ СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ РОЗПОВІДНОГО ТЕКСТУ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ МІСЦЕВОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ СТИЛІ

Мета:

• навчальна: удосконалити мовленнєво-мислительні вміння восьмикласників визначати тему й основну думку тексту, тип і стиль мовлення почутого або прочитаного висловлювання;

• розвивальна: розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати типологічний, композиційний, змістовий аналізи художнього тексту розповідного характеру з елементами опису місцевості; сприймати текст, розуміти його зміст, стисло відтворювати усно та на письмі, використовуючи мовні засоби, властиві висловлюванням художнього стилю;

• виховна: за допомогою дидактичного матеріалу виховувати повагу до людей похилого віку, патріотизм.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Бесіда

♦ Які ви знаєте типи мовлення?

♦ Які відомі вам стилі мовлення?

♦ Які ознаки має художній стиль мовлення?

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ

IV. КОЛЕКТИВНА РОБОТА З ТЕКСТОМ

Перше прослуховування тексту

► Прослухати текст, визначити тему й основну думку.

НІЧ ПЕРЕД БОЄМ

Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Діди йшли попереду з сітками і хропачами дуже повільно, ніби на звичайну нічну рибну ловлю, і, здавалося, не звертали жодної уваги ні на гарматну стрілянину, ні на рев німецьких нахабних літаків, — одним словом, увесь німецький фейєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого відступу, для них ніби не існував зовсім.

— Слухай, батьку! Ти не можеш іти трохи швидше? — звернувся до Платона Троянда.

Платон не одповів.

— Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше? — стримуючи дрижаки, спитав Троянда ще раз.

— Ні, не можу, — одповів Платон. — Чого пак ви отакий швидкий стали, хто вас знає? Старий я вже швидко ходить. Одходив уже своє.

— Скажіть, а де ж річка? Далеко річка?

— А ось і річка.

Дійсно, лоза зразу кінчалась, і ми вийшли на чистий піщаний висип. Перед нами була тиха широка Десна. За річкою крутий берег, а далі, праворуч, другий висип і лози. За лозами темні ліси, а над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.

Сонце давно вже зайшло. Але його проміння освітлювало ще з-за горизонту верхи велетенського нагромадження хмар, що насувалися з заходу на все небо.

Хмара була важка, темно-темно-синя, внизу зовсім чорна, а самий верх її, самий вінець майже над нашими головами, було написано шаленими крученими криваво-червоними і жовтими мазками. Величні німі зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли, не вгасаючи, між шарами хмар. І все це одбивалося в воді, і здавалося, що ми стояли не на землі, що ріки немає, а є міжхмарний темний простір, і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки. Небо було надзвичайне. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками.

Риба боялася такої ночі і шугала по висипах на мілині. Десь за нами і ліворуч попід хмарою носилися ракети, мов змії. Було видно. Світило жовтуватим відблиском жовтої корони хмар. Гриміли гармати. Ми стояли нерухомі. Було щось надзвичайне, урочисте і грізне. Всі примовкли і розгубилися, немов перед якоюсь виключною подією.

— Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери... Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.

Ми розсілися в човні мовчки, і кожний думав свою невеселу думку.

— У тебе готово, Савко?

— Можна.

— А хмар наперло. Ач, що робиться! Страшний суд, чи що, починається? — дід Платон подивився на небо і плюнув у долоню. Потім він узяв весло і сильним рухом одштовхнувся од берега.

Савка з онуком гребонули опачинами.

Човен був великий і старий-престарий. Він увесь був просмолений смолою і покарбований часом.

Я сидів у човні близько коло діда Платона. Я дивився на тиху чарівну річку, і на берег, і на суворого кормчого діда, що піднімався наді мною на фоні урочистого неба. Мені здалося, що мене перевозять на той світ. Сором, і розпач, і невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань охопили мою душу, і скрутили її, і пригнули. Прощай, моя рідна, дорога Десно.

Робота за змістом тексту і його структурою

► Довести належність висловлювання до художнього стилю, посилаючись на приклади з тексту.

► Якими ви уявляєте воїнів Радянської Армії та дідів?

► Яку місцевість описує автор оповідання? Які художні засоби допомагають йому це зробити?

► Які типи мовлення поєднано в почутому тексті?

► На які частини можна його поділити?

Мовностилістичний аналіз тексту

► Виписати означення, які автор використовує для опису місцевості.

► Виписати метафори й порівняння які надають образності висловленню.

► Виписати складні слова і пояснити їх написання за допомогою правил.

Повторне прослуховування тексту

ІV. РОБОТА З МАТЕРІАЛОМ ПІДРУЧНИКА

V. ПІДГОТОВКА ЧОРНОВОГО ВАРІАНТА ПЕРЕКАЗУ, ЙОГО РЕДАГУВАННЯ

VІ. НАПИСАННЯ СТИСЛОГО ПЕРЕКАЗУ РОЗПОВІДНОГО ТЕКСТУ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ МІСЦЕВОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ СТИЛІ

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Завершити роботу щодо письмового оформлення переказу.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити