Українська мова 9 клас - Розробки уроків - 2017 рік

Урок 17. PM № 8. Докладний письмовий контрольний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням

Мета: повторити відомості про текст та його ознаки, стилі й типи мовлення, особливості тексту публіцистичного стилю, з’ясувати рівень сформованості вміння письмово переказувати текст публіцистичного стилю; розвивати культуру писемного мовлення, сприяти збагаченню словникового запасу; удосконалювати навички самостійної роботи; виховувати порядність, чесність, відповідальність.

Тип уроку: урок контролю знань, умінь та навичок (перевірки володіння всіма видами мовленнєвої діяльності).

Засоби навчання: текст переказу.

Перебіг уроку

  1. Організаційний етап.
  2. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

III. Актуалізація опорних знань.

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення».

— Текст — це ...

— Текст має такі ознаки, як...

— Мені відомі такі стилі мовлення, як...

— Визначають такі типи мовлення, як...

— Публіцистичний стиль характеризується такими ознаками...

— Тексти публіцистичного стилю слугують для того, щоб...

  1. Підготовка до роботи над контрольним переказом.

Читання тексту вчителем (інформаційна компетентність).

Текст 1

Роздуми про життя

Людина — це унікальна істота, яка є не просто творінням вищого розуму, не просто відображенням Божої мудрості, могутності, творчого потенціалу. Людина, з погляду християнства, є особою, яка має власний розум, власну волю, власні почуття.

Людина безсмертна не лише в релігійному розумінні, але й у своїх ділах. Усе, що кожен з нас зробить, матиме свій слід у майбутньому. Найзагальніше покликання кожної людини — жити. І жити гідно. Часто ми відволікаємося на дрібні і скороминущі речі, а це принижує людину, робить її життя примітивним і нецікавим.

Крім основного призначення, кожен має особисте покликання. Бог кожного з нас любить і наділяє тим чи іншим талантом, якоюсь характерною властивістю, яку людина може розвинути або змарнувати. Навіть якщо ми не відчуваємо в собі здібностей до мистецтва, науки чи спорту, то можемо розвивати щедрість, терпимість, порядність та інші чесноти, яких нам часто бракує в житті. Для кожного важливим є вміння поводитися в буденних ситуаціях. Часто людина грішить тим, що будує величезні плани, мріє про високе життя, але не вміє бути уважною до щоденних потреб рідних. Цінність життя людини повинна вимірюватися кількістю добра і любові, вкладених нею у кожну, хай і невеличку справу. Люди мають жити в дружбі, злагоді, допомагати один одному. А допомога тільки тоді буде шляхетною, коли вона є безкорисливою. Ми живемо в суспільстві, серед інших людей, і постійно відчуваємо на собі їхню опіку та внутрішню погребу якогось ставлення до них. Вже самою природою передбачено, що сильніший повинен піклуватися про слабшого. І, власне, сила сильного полягає в тому, наскільки він використовує її для служіння іншим. Батьки не просто виховують дітей, забезпечують їжею, одягом, відсилають до школи; вони люблять їх і піклуються про них.

Кожну хвилину свого життя потрібно пам’ятати, що ми — діти Божі. Тому треба навчитись прощати, жити в спільноті: потішати самотніх, давати потребуючим. Ми маємо творити добро і боротись зі злом. І якщо деколи відступаємо від цього, то завжди можемо виправитись, бо знаємо, що Бог нас очікує з любов’ю і прощенням (3 посібника; 315 сл.).

Словникова робота (компетентність саморозвитку і самоосвіти).

Чеснота — це позитивна моральна якість людини.

Потенціал — це можливості, наявні сили; засоби, що можуть бути використані.

Шляхетний — який відзначається високими моральними якостями; який дістав добре виховання (синоніми: благородний, великодушний, праведний).

Спільнота — це об’єднання людей, згуртованих спільними умовами життя, метою, інтересами.

Самостійне складання учнями плану (компетентність саморозвитку і самоосвіти).

Орієнтовний план

  1. Людина — унікальна істота.
  2. Людина безсмертна у своїх ділах.
  3. Особисте покликання кожного.
  4. Необхідність розвитку талантів.
  5. Уміння поводитись у буденних ситуаціях.
  6. Допомога має бути шляхетною.
  7. Ми — діти Божі.

Оголошення творчого завдання.

— Продовжте переказ роздумами про те, у чому, на вашу думку, сенс людського життя

Повторне читання вчителем тексту.

Текст 2

Феномен Івана Франка

У свою останню ніч Іван Якович Франко найбільше хотів діждатися сонця і ранку. Біля ліжка куняли ті, хто за ним доглядав, — випадкові чужі люди. Не було поруч ні дружини, ні дітей. Тож мусив помирати наодинці і без них. А в цей час триває кривава війна. Із фронту надходили сумні вісті: розбито бойові сили січових стрільців, які мали здобути Українську державу, уже вкотре пересварилися українські проводирі...

Усе це надзвичайно мучило. Тепер, перед обличчям смерті, усі його старання й старання всіх мучеників за українську ідею здавалися марними. Так само як абсолютно даремною видавалася і дорога через випечену сонцем пустелю, якою він, як біблійний Мойсей, вів свій народ. У маренні бачив, як до землі обітованої його народ ішов, нарікаючи на лиху долю та злих сусідів, яких із доброти сердечної називав «воріженьками» і котрі мали згинути, як роса на сонці.

Проте вороги не гинули, гинув народ у ярмі... Та ні, це був не народ, це пленталася зледащіла маса, позбавлена гарту й сили волі, нездатна або заледве здатна до політичного життя на смітнику власної історії. Вона, ця маса, називала себе хохлами, русинами, малоросами. Вона давно забула свої корені, їй видавалося за найкраще стояти в чужому хліві бидлом, споживаючи те, що кинуть під ноги...

Франко гнав це стадо бичем своєї Думки, свого Слова. У кінці життя, оглядаючись на свій труд, він мав право з гіркотою вимовити:

Ті слова про обіцяний край для їх слуху — се казка; м’ясо стад їх, і масло, і сир — се найвищая ласка.

Як прикро, що йому ж на цій дорозі випадати, як правило, тюрми та етапи. Від тих етапів йому відпадали нігті, а ноги перетворювались на криваву запечену рану. Та не це боліло йому найбільше. До останнього подиху той, кого вдячні нащадки назавжди нарекли Великим Каменярем, переймався долею рідного народу.

Іван Якович став справжнім сумлінням української нації, її інтелектом. За всі пережиті кривди, образи, страждання йому було досить побачити, як народ поволі підіймається, свідомо шукаючи шляхів правди й волі. Заради цього міг нести ціле своє життя важкий хрест. І ніс його гідно, переборюючи страшні й такі несправедливі удари долі (За Р. Гораком; 337 сл.).

Словникова робота (компетентність саморозвитку і самоосвіти).

Біблійний Мойсей, земля обітована, зледащіла маса, політичний смітник історії, Великий Каменяр.

Самостійне складання учнями плану (компетентність саморозвитку і самоосвіти).

Оголошення творчого завдання.

— Дайте відповідь на питання: «Які паралелі історії можна віднайти в часі Франковому та нинішньому?»

Орієнтовна відповідь.

Як не прикро це усвідомлювати, але історія нас нічого не вчить. Навіть найстрашніші її уроки ми намагаємося забути, створюючи ілюзію, що все владнається. Так, це здатність людської пам’яті: забувати усе лихе і неприємне. Але ж від того, що ти про нього не думаєш, воно не зникає. Напевно, саме це свердлило мозок і роз’їдало душу Івану Яковичу Франку в останні хвилини життя, і він перед обличчям страшної невідворотності ставив собі болюче «чому?».

А хіба сьогодні ми не задаємося такими ж питаннями? Чому продовжується незрозуміла війна? Скільки ще мусить загинути справжніх лицарів і патріотів, аби українці усвідомили, що все це реалізація добре спланованої і замовної провокації? Чому, коли країна перебуває у стані незрозумілого воєнного протистояння, одні жирують, а інші стають каліками або ж платять власним життям? А все через те, що більшість із нас збайдужіли і зневірилися, звинувачуючи у своїх бідах лиху долю, злого сусіда, тільки не самих себе. Ми і далі продовжуємо плентатися «зледащілою масою, позбавленою гарту і сили волі, зовсім не здатною до активного і свідомого політичного життя на власному смітнику історії». Можливо, такі висловлювання дещо категоричні. Але доки не прозріємо і не захочемо щось кардинально змінити, ставши кіборгами своєї долі, доти будемо хохлами, русинами і малоросами.

Повторне читання вчителем тексту.

  1. Самостійна письмова робота па чернетках. Редагування написаного(компетентність продуктивної творчої діяльності, компетентність саморозвитку і самоосвіти).
  2. Переписування в зошити для контрольних робіт.

VII. Підсумки. Рефлексія.

Бесіда.

— Якою була для вас робота над текстом: легкою чи важкою?

— Коли виникало більше труднощів: під час написання докладного переказу чи виконання творчого завдання?

— Чи задоволені ви своєю роботою?

VIII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

  • Скласти сенкан до словосполучення «Сенс життя» (за умови переказування тексту 1) АБО скласти сенкан до словосполучення «Великий Каменяр» (за умови переказування тексту 2).


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити