Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Усі уроки курсу Я у світі 4 клас - 2015 рік

Людина і світ

УРОК 34 ВНЕСОК УКРАЇНЦІВ У ВИНАХОДИ ЛЮДСТВА, ІНШІ ДОСЯГНЕННЯ (у науці, культурі, спорті)

Мета: розповісти учням про внесок українців у винаходи людства, інші досягнення у науці, культурі, спорті; виховувати патріотичні почуття, прагнення знати більше про досягнення українців у різних галузях (у науці, культурі, спорті).

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

— Що б ви зробили для того, щоб зберегти нашу землю такою, як є, або зробити ще кращою? (Відповіді учнів.)

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

— Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про внесок українців у винаходи людства, інші досягнення у науці, культурі, спорті.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Бесіда з елементами розповіді

— Кожна людина живе по-своєму. Одні витрачають свої сили на пошуки багатства, женуться за розкошами й часто забувають, що найціннішим у житті є любов близьких, здоров’я рідних і цікава справа, корисна не лише для себе, а й для інших. На щастя, людей, котрі дбають не тільки про власне благополуччя, дуже багато. І таких людей пам’ятають. На їх честь називають вулиці, річки, озера, моря і навіть зірки на небі.

В Україні дуже багато знаменитих, відомих у всьому світі людей. Це вчені, політики, винахідники, історики, лікарі, вчителі, спортсмени. Це Леся Українка, Тарас Шевченко, брати Клички, Ані Лорак. Чому вони відомі всім людям? (У своїй праці досягли успіху)

— Пригадаймо видатних українців. Я показуватиму фото, а ви називайте людину і галузь, у якій вона досягла успіху.

Сергій Бубка — український легкоатлет, олімпійський чемпіон у стрибках із жердиною, шестиразовий чемпіон світу.

Володимир Кличко — олімпійський чемпіон (1996 р.), чемпіон світу з боксу.

Віталій Кличко — чемпіон Європи з боксу, інтерконтинентальний чемпіон.

Лілія Подкопаєва — дворазова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики.

Олег Лісогор — заслужений майстер спорту з плавання, чемпіон світу.

Яна Клочкова — олімпійська чемпіонка з плавання, володарка Кубка світу.

Оксана Баюл — фігуристка, чемпіонка Олімпійських ігор.

Віктор Петренко — олімпійський чемпіон з фігурного катання.

Тетяна Яблонська — художник-живописець, професор Української академії мистецтв.

Соломія Крушельницька — оперна співачка, виконавиця майже 60 оперних ролей.

Ніна Матвієнко — співачка, Народна артистка України.

Руслана Лижичко — співачка, переможець одного з найпрестижніших конкурсів світу «Євробачення-2004». Руслані присвоєно звання «Народна артистка України».

Микола Лисенко — композитор, основоположник українського оперного театру, автор опер «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Коза Дереза».

Олександр Довженко — письменник, кінорежисер, який у 1932 р. створив перший український ігровий фільм.

2. Фізкультхвилинка

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ

1. Робота в парах

— Установіть відповідність між прізвищем і досягненнями людей.

Руслана — найсильніша людина в світі.

Брати Клички — перший український космонавт.

Л. Каденюк — чемпіони світу з боксу.

A. Шевченко — переможниця Євробачення.

B. Вірастюк — футболіст.

2. Творча робота. Проект «Видатні українці»

— Нещодавно в нашій країні проходило опитування людей під девізом «Кого ви вважаєте видатними українцями?». Якби ви взяли участь у цьому опитуванні, кого б із видатних українців ви записали у книгу імен «100 видатних українців»? Чому?

— Учні обговорюють, потім пропонують свої варіанти імен та пояснюють свою точку зору, чому вони обрали саме цих людей.

3. Видатні українці

1) Тарас Шевченко, великий Кобзар — так називали і називають його люди. Геніальний син українського народу прославляв Україну на весь світ. Його книга «Кобзар» перекладена багатьма мовами світу. Народ України береже пам’ять про видатного поета. На його честь споруджені пам’ятники, його ім’ям названі вулиці, порти, театри, університети. Його вірші знають дорослі і діти.

2) Микола Амосов — академік, заслужений діяч науки України. Із 1952 р. очолював клініку грудної хірургії Українського науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії. Основні наукові праці присвячені питанням хірургії серця і легень. З 1983 р. директор Київського інституту серцево-судинної хірургії. У 1978 р. лауреат Державної премії УРСР.

3) Катерина Білокур (1900-1961), живописець. Народна художниця України з 1956 р. Читати, писати і малювати навчилась самотужки. Жила у злиднях. Нею написані такі картини: «Квіти увечорі», «Декоративне панно», «Жар-колос», «Жоржини», «Рожі і троянди», «Осінь», портрети та автопортрети.

4) Михайло Грушевський (1866-1934) — учений-філолог, літературознавець, організатор науки, письменник, критик, політичний діяч, публіцист. Голова Центральної Ради (1917-1918). У 1919 році емігрував. У 1924 р. на його прохання уряд України дозволив йому повернутися в Україну для наукової діяльності. Із його ім’ям пов’язаний розвиток історичних подій від перших кроків Центральної Ради до IV Універсалу про самостійність УНР. Багато працював у царині історії літератури — це насамперед відповідні екскурси в його основних працях: «Історія України — Русі» і «Історія української літератури», що охоплює українську народну творчість і письменство до початку ХVІІ ст.

5) Сергій Бубка (1963 р) — шестикратний переможець чемпіонату світу з легкої атлетики, 35-кратний рекордсмен світу. Народився в Луганську. Закінчив Київський інститут фізкультури.

Уславився як стрибун з жердиною. Починаючи з 1984 р. йому підкорялися різні висоти. У 1986 р. чотири рази був рекордсменом світу. Заслужений майстер спорту, кандидат педагогічних наук, Герой України. Живе в Донецьку, де започаткував міжнародний легкоатлетичний турнір «Зірки жердини», який став традиційним. Почесний громадянин Братислави, Парижа і Донецька.

6) Віталій та Володимир Клички — відомі всьому світу боксери. Їх вражаючі перемоги на рингу не залишилися без пильної уваги відомих спортивних діячів.

Віталій — шестикратний чемпіон світу з кікбоксингу, трикратний чемпіон України з боксу, срібний призер чемпіонату світу серед любителів, неодноразовий чемпіон Європи серед професіоналів, інтерконтинентальний чемпіон за версіями WBO і WBA, чемпіон світу в суперважкій ваговій категорії за версіями WBO і WBC. За статистикою, на любительському рингу провів 210 боїв (185 виграв, з них 80 — нокаутом). На професійному рингу провів 37 поєдинків (у 35 перемог дострокові, 2 поразки). У 1999 році внесений до «Книги рекордів Гінесу» як перший чемпіон світу в суперважкій ваговій категорії, який виграв 26 боїв нокаутом, для чого йому знадобилася найменша кількість раундів. Має звання Заслуженого майстра спорту України.

Володимир п’ять разів виборював звання чемпіона України з боксу, став чемпіоном І Всесвітніх ігор військовослужбовців у важкій ваговій категорії (Італія, 1995 р), срібним призером чемпіонату Європи з боксу (1996 р.). Найбільше його досягнення на аматорському боксерському ринзі — золота медаль і звання чемпіона з боксу в надважкій ваговій категорії на Олімпійських іграх в Атланті (1996 р). Ця перемога була відзначена орденом «За мужність», яким Володимира нагородив Президент України Леонід Кучма. Міністр оборони України Олександр Кузьмук, відзначаючи спортивні досягнення Володимира, вручив йому іменну шаблю.

7) Людмила Павленко — параолімпійська чемпіонка. Народилася у селі Дмирівка Золотоніського району Черкаської області. Зимовими видами спорту почала займатися з 2002 р. За цей час стала майстром спорту міжнародного класу, багаторазовою чемпіонкою та призеркою чемпіонатів і кубків світу з лижних гонок та біатлону 2003-2005 рр. Павленко — одна із лідерів пара- олімпійської збірної команди, чемпіонка і срібна призерка з біатлону та бронзова призерка з лижних гонок кубку світу 2009 р. м. Сьюсьоен (Норвегія); срібна і бронзова призерка з біатлону та дворазова бронзова призерка з лижних гонок чемпіонату світу 2009 р. з лижних гонок та біатлону в м. Вуокатті (Фінляндія). У спортсменки — ураження опорно-рухового апарату (наслідки дитячого церебрального паралічу). Людмила — випускниця Харківського обліково-економічного технікуму. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

8) Академік Євген Патон, чиє ім’я носить інститут електрозварювання, за своє життя здійснив розробку 35 клепаних мостів. Найвищим досягненням науковця став суцільнозварний міст. Він має 20 прогонів по 58 м та чотири суднохідних прогони по 87 м. Загальна довжина моста дорівнює 1 492 м, а вага — 10 тис. тонн. Міст носить ім’я свого творця і прикрашає Київ з 1953 р.

9) З давніх-давен людина мріяла про зорі, про політ до інших планет, складала легенди про килими-літаки і т. ін. А хто ж в Україні був першим творцем ракети?

У родині козака, який був славетним запорізьким гармашем, Дмитра Засядька, в 1770 р. народився син Олександр. Не було вже тоді Січі Запорізької, і з часом він був забраний до московської армії, де став офіцером.

Незлюбивши бездушної муштри, Олександр Засядько повернувся на свій хутір на Полтавщині. З’явилася в нього думка — створити таку ракету (італійське слово «ракета» означає «труба»), яка б летіла у повітрі. І хоч ближні звали його «мрійником», він креслив і метикував. Наперекір бажанням родичів, продав хутір і збудував кузню, накупив пороху, різних залізних матеріалів. За два роки, не звертаючи уваги на глузування «всезнайок», створив дивовижні апарати, яки літали над полтавськими луками, описуючи вогняні дуги. Попи і жандарми, переслідуючи Олександра Засядька, говорили: «Засядько замислив спалити губернію».

Щоб перевірити, наскільки ці попередження небезпечні, на хутір Полтавщини приїхали з Петербурга. Оглянувши «диво- труби», дали наказ: винахід «прийняти на озброєння армії». Згодом, 16 вересня 1828 р., вперше в історії полетіли Засядькові ракети на турецьку фортецю Варна. Турецькі історики твердять, що то був жах: вогняні струмені долітали до неприступних веж Варни, засліпили турків, заіскрилися палаючими стовпами. Оборонці Варни затуляли вуха, не витримуючи нестерпного свисту нової зброї і страшних вибухів. Турецька армія викинула білі полотнища. Несподівано для політиків західного світу Московія здобула перемогу. Засядькові груди обвішали хрестами, діамантовими зірками, орденами, дали йому генеральські еполети. Він став головнокомандуючим ракетними частинами московської армії.

10) Микола Кибальчич народився в селі Коропі в 1853 р. у сім’ї священика. Він рано пізнав тяжку працю, ходив за кіньми. Підростав хлопчик, як усі інші, і нічим не відрізнявся, тільки пам’ять у нього була чудова. До різної роботи М. Кибальчич придивлявся з цікавістю. Рано почав помічати несправедливість: одні багаті, інші — бідні.

Коли Кибальчич підріс, його відправили до Новгород-Сіверської духовної семінарії. Дітей священиків туди приймали із радістю.

Батьки сподівалися, що хлопчик піде батьківським шляхом — вивчиться і служитиме Богу. Суворо жилося за монастирськими стінами. Коли М. Кибальчичу виповнилося 18 років, він залишив семінарію і поїхав до Петербурга, там він вступив на перший курс Інженерного інституту. Він учився успішно, але, не закінчивши курсу, перевівся до Медико-хірургічної академії. І все ж не став Кибальчич ані священиком, ані інженером, ані лікарем,— він став революціонером. Це закінчилося тим, що його заарештували. Заарештували на один місяць, а провів у тюрмі два роки. Незабаром М. Кибальчич став членом революційної організації «Народна воля». Прожив він усього 27 років.

Це його бомбою, виготовленою ним на конспіративній квартирі за власною технологією, було вбито царя Олександра ІІ. У березні 1881 р. експерти на суді не змогли приховати свого захоплення талантом Кибальчича. Виявляється, що бомби, виготовлені ним, ніколи ще ніхто не бачив і не читав про них у науковій літературі — це щось нове. А Кибальчич тим часом у камері смертника використовував кожну годину, кожну хвилину, щоб завершити проект апарата, на якому людина сягне зірок.

В останні дні свого славного життя Кибальчич мріяв дати людству проект корабля, на якому можна було б сягати зірок. У страшній камері смертника він бачив зорі. «Я спокійно зустріну смерть, знаючи, що моя ідея не загине разом зі мною, а існуватиме серед людства, для якого я готовий пожертвувати своїм життям».

11) Ціолковський Костянтин Едуардович — видатний учений і винахідник, автор багатьох важливих відкриттів в аеродинаміці, ракетній техніці й теорії міжпланетних сполучень, основоположник космонавтики. Народився в с. Іжевському Рязанської губернії, після перенесеної у дитинстві тяжкої хвороби майже повністю втратив слух. Навчався самостійно, в 1879 р. у Москві екстерном склав екзамени на звання вчителя і з 1860 р. працював учителем арифметики, геометрії, фізики у Боровському повітовому училищі Калузької губернії.

К. Е. Ціолковський побудував першу в Росії аеродинамічну трубу (1897 р.), на якій здійснив низку важливих досліджень з конструювання нових видів аеропланів.

У 1929 р. Ціолковський розробив досить плідну теорію руху складених ракет або ракетних поїздів двох типів: із послідовним та паралельним з’єднанням ракет.

Ціолковський першим розв’язав задачу про рух ракет у полі тяжіння і підрахував запаси палива, необхідні для подолання сили тяжіння Землі. Він є основоположником теорії міжпланетних сполучень, перший вивчив питання про ракету — штучний супутник Землі — й висловив ідею про створення позаземних станцій як проміжних баз для міжпланетних сполучень; детально розглянув умови життя і роботи на штучних супутниках Землі та міжпланетних станціях. Його дослідження з ракетної техніки і теорії міжпланетних сполучень стали основою для створення сучасних реактивних апаратів, ракетно-космічної техніки.

12) Широка громадськість не знайома з багатьма видатними людьми України, які жили і працювали вже в наш час і зробили вагомий внесок в освоєння космічного простору. Прикладом може бути життя Ю. Кондратюка. Народився Ю. В. Кондратюк 9 червня 1897 р. Справжнє ім’я — Шаргей Олександр Гнатович. Заміна прізвища Шаргей на Кондратюк у 1921 р. була обумовлена прагненням уникнути переслідувань, пов’язаних з його службою у Білій Армії. Двадцять років він проживав під чужим ім’ям. Під чужим ім’ям він пішов у могилу, під чужим ім’ям увійшов у безсмертя.

Закінчивши з відзнакою Полтавську гімназію, він у 1916 р. вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Війна перериває його навчання в інституті. Його мобілізують в армію і зараховують до школи прапорщиків. Самотужки опанувавши вищу математику, фізику, механіку, він ще в училищі завершує свій перший рукопис про космічні польоти. Працюючи механіком спочатку в котельнях, а потім на зернових елеваторах, він продовжує розробляти космічну тематику. У 1925 р. надсилає в Москву до «Головнауки» свій третій рукопис «Про міжпланетні подорожі». Праця одержує високу оцінку професора В. П. Ветчинкіна, учня М. Е. Жуковського, який у своєму відгуку в травні 1926 р. пише: «...механік Ю. Кондратюк — великий талант, запхнутий у глухий куток, позбавлений можливості проявити себе належним чином». У 1929 р. Кондратюк видає власним коштом свою підсумкову працю «Завоювання міжпланетних просторів». Оцінити її достоїнства світ ще не міг. Ішов 1930 рік. Щоб утілити проекти, тобто сконструювати реальні космічні ракетні і пілотовані кораблі, слід було перейти працювати в групу вивчення реактивного руху, якою керував С. П. Корольов. Але Ю. Кондратюк від запрошення працювати в групі Корольова відмовився.

У книзі «Завоювання міжпланетних просторів» він вивів основні рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступінчастих ракет. У книзі було розглянуто проблеми створення проміжних міжпланетних ракетних баз — супутників планет, повернення космічних кораблів на Землю та їх посадки з гальмуванням атмосферою, ідею використання гравітаційного поля небесних тіл.

Ідеї Кондратюка дістали схвалення К. Е. Ціолковського. У його працях питання ракетодинаміки, ракетобудування та інші, що пов’язані з освоєнням космічного простору, знайшли нові розв’язання.

Видатний учений загинув на фронті під час Великої Вітчизняної війни.

13) Звісно, всім нам відоме ім’я академіка Сергія Павловича Корольова, під керівництвом якого був запущений перший в історії людства штучний супутник Землі за допомогою ракети (4 жовтня 1957р.).

Народився Сергій Павлович Корольов у Житомирі, у 1924 р. закінчив першу Одеську будівельну профшколу. Два роки навчався на механічному факультеті Київського політехнічного інституту, пізніше перевівся на навчання у Московське вище технічне училище (МВТУ), яке закінчив у 1930 р. З цього часу почав працювати в Центральному аеродинамічному інституті (ЦАДІ) на посаді старшого інженера, потім — керівника групи з вивчення реактивного руху. У цей час розробив низку конструкцій оригінальних планерів. Корольов розробив проекти керованих ракет, ракетопланів, балістичних і геофізичних ракет, ракет-носіїв тощо.

Протягом багатьох років спрямовував роботу провідних науково-дослідних конструкторських колективів на розв’язання грандіозних комплексних задач у ракетній та космічній техніці.

С. П. Корольов — найвидатніший конструктор ракетно-космічних систем, які забезпечили дослідження космічного простору, а саме: першого штучного супутника Землі, запущеного під його керівництвом, який поклав початок космічної ери; наступних супутників, що ознаменували початок нової епохи у вивченні фізичних властивостей космічного простору; перший політ до Місяця і фотографування його зворотного боку. Це космічний корабель «Восток», на якому 12 квітня 1961 р. Ю. О. Гагарін уперше здійснив сміливу мрію людства — політ за межі атмосфери; це космічний корабель «Восход», на якому 18 березня 1965 року О. А. Леонов здійснив перший вихід людини у відкритий космічний простір.

Корольов заснував велику наукову школу. Його ім’ям названо одне з великих утворень на зворотному боці Місяця.

14) Леонід Костянтинович Каденюк — перший льотчик-космонавт незалежної України.

Леонід Костянтинович Каденюк народився 28 січня 1951 р. у с. Клішківцях Хотинського району Чернівецької області у сім’ї вчителів. Закінчивши 1967 р. середню школу, вступив до Чернігівського вищого авіаційного училища, яке успішно закінчив 1971 р., здобувши кваліфікацію пілота-інженера.

1976 р. його відібрали до групи космонавтів при Центрі підготовки космонавтів ім. Ю. Гагаріна, яку успішно закінчив у 1978 р. Курс підготовки включав біологію, екологію, медицину, метеорологію, космічну геологію та необотаніку.

У 1978-1983 рр. Л. Каденюк служив як космонавт-випробувач і льотчик-космонавт у Групі космічних систем багаторазового використання. Брав участь в експериментальних дослідженнях і випробуваннях системи «Буран».

У 1984-1988 рр. Л. Каденюк працював льотчиком- випробувачем у Державному літно-випробувальному центрі Військово-повітряних сил. Здійснив низку випробних польотів на літаках Су-27, Су-27 УБ і МІГ-25, отримав звання льотчика 1-го класу. Окрім того, брав участь у випробуваннях літаків МІГ-23, МІГ-27, МІГ-31, а також космічного корабля «Буран».

З 1990 р. Л. Каденюка, згідно із українсько-російською угодою про спільну космічну програму, призначено командиром українського космічного екіпажу.

У 1996 р. працював в Інституті ботаніки АН України для підготовки спільного українсько-американського космічного експерименту з біології.

Л. Каденюк — один з перших, кого було відібрано до групи космонавтів НКАУ (Національного космічного агентства України) у 1996 р. У листопаді цього ж року НКАУ його було призначено спеціалістом-дослідником у рамках космічної програми «STS». Л. Каденюк пройшов курс підготовки у Космічному центрі ім. Джонсона і був основним спеціалістом-дослідником на борту космічного корабля «Колумбія» під час місії «STS»-87 (19 листопада — 5 грудня 1997р.).

Л. Каденюк — генерал-майор Збройних Сил України, Герой України, кавалер ордена «За мужність» І ступеня, автор п’яти наукових праць, був народним депутатом України, помічником Президента з питань авіації і космонавтики.

Леонід Каденюк одружений, виховує двох синів, захоплюється бігом на довгі дистанції, прогулянками на природі, науково-технічною та історичною літературою.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. РЕФЛЕКСІЯ

— Які видатні українці — наші сучасники прославили нашу країну? Чим саме?

— З почутого ми бачимо, якими різними були ці люди, але їх об’єднувала творчість, величезний розум, прагнення підкорити світ, прославити свій народ і Батьківщину, служити своєму народові. І ми повинні пишатися ними, бути гордими, що ми українці.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Продовжити речення: «Коли я стану дорослим, я хочу бачити свою країну...».









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.