Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Усі уроки курсу Я у світі 4 клас - 2015 рік

Людина

УРОК 3 МЕТА ЖИТТЯ

Мета: вдосконалювати поняття учнів про життя як найвищу цінність та уявлення про складові життя людини; прищеплювати прагнення жити активно, відчувати відповідальність за власне і чуже життя; пояснити неприпустимість заподіяння будь-якої шкоди собі й іншим; виховувати відповідальність.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання для повторення

— Назвіть свої мрії. Які з них матеріальні, а які — нематеріальні?

— Яку найважливішу для себе мрію ви вибрали? Що необхідно зробити для її здійснення?

— Чи варто жити надією, і чому?

— Як людині навчитися сподіватися?

— Які надії і мрії допомагають людині стати краще?

— Чи є у людей спільні мрії і надії? Назвіть, які надії є у вашої сім’ї, вашого класу, людей, що живуть у вашому місті або країні, всіх людей планети.

— Які якості допомагають людині не втрачати надію?

— Що означає, коли говорять: «Надія вмирає останньою»?

— Що означає виправдовувати чиїсь надії?

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

— Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про те, як досягти того, про що мрієш.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Бесіда

— Як ви вважаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно? (Людина може планувати своє життя, визначивши мету існування, обрати шлях її реалізації. Усе залежить від характеру людини, її вольових зусиль. Щоб жити так, як хочеш, потрібно вміти долати перешкоди, труднощі. Замало одного тільки бажання хотіти, потрібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти..)

— А що складніше й важливіше — будувати життя чи пристосовуватися до нього? (Звісно, складніше й важливіше будувати життя, а пристосуватися — легше та простіше, але це нецікаво..)

— Чи хочете ви стати «видатною людиною», «зіркою», «жити щасливо»? (Напевне, кожному з нас хочеться жити щасливо. Тому дуже часто, вітаючи одне одного з тим чи іншим святом, ми бажаємо найперше здоров’я та великого щастя)

— А який зміст ви вкладаєте в поняття «жити щасливо»? (Жити щасливо — це коли тебе поважають люди, коли в тебе є вірні друзі, коли на землі панують любов і злагода між людьми...)

2. Читання й обговорення оповідання В. Сухомлинського

ЯКИЙ СЛІД ПОВИННА ЗАЛИШИТИ ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ?

Старий Майстер звів кам’яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди»,— думає з гордістю.

А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.

Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком.

Життя його склалося так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.

Настала старість. Пригадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому побувати там. Приїхав на Батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі знизують плечима — ніхто не пам’ятає такого.

— Що ж ти лишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід.— Є в тебе син чи дочка?

— Немає в мене ні сина, ні дочки.

— Може, ти дуба посадив?

— Ні, не посадив я дуба...

— Може, ти поле випестував?

— Ні, не випестував я поля...

— То, мабуть, ти пісню склав?

— Ні, й пісні я не склав.

— То хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.

Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Пригадалася йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, наче вчора побудований, а на найнижчій сходинці — закам’янілий відбиток хлопчикової ніжки.

— Ось і все, що залишиться після мене на землі,— з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало...

Не так треба жити...

3. Читання й обговорення притчі

ЖИТТЯ ЛЮДИНИ — ЦЕ НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ

В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам’ятайте мою настанову: найвища цінність — це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя як найдорожчий скарб». Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами.

Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ані вдень, ані вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб жодна хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя,— батькові ж обіцяв.

Молодший син часом обходив свої землі. Однак невдовзі побачив велике скупчення людей, що збиралися воювати між собою. Він запитав у них: «Навіщо ви розв’язуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитися?». Війна скінчилася, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулися до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків.

Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картинка. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?» — запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повновода ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час обрушувався буревій, родючі землі перетворилися на пустелі. Не залишилося ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватися на пустелю, у якій люди не змогли б жити. «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» — вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насаджувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись на річку, переповнену рибою. Ожила природа навколо міста, щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. Повернулося до людей життя, не боялися вони вже за майбутнє своїх дітей.

З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості.

Докотилася звістка про долю синів до самого батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову»,— із жалем промовив він.

А люди й досі в тих землях пам’ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не лишилося.

— Про кого йшлося у притчі? (Про двох синів та їхнього батька.)

— Кого ж із синів люди й досі пам’ятають, а про кого і згадки не лишилося? Чому? (Пам’ятають молодшого, бо він присвятив своє життя іншим людям.)

— Як ви вважаєте, чиє життя можна назвати найціннішим скарбом?

— А яку цінність має життя старшого сина? Чому?

— На кого ви б хотіли бути схожими?

— Що для цього необхідно?

— Наведіть приклади життя таких людей — наших сучасників.

4. Фізкультхвилинка

Дружно в ліс ми всі пішли,

Скільки тут грибів знайшли!

В кошики ми їх збирали,

Доки повними не стали.

Ще й побігали там трішки.

Натомили свої ніжки.

Поверталися бадьорі,

А про це вже знали в школі.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ

1. Гра «Мета життя»

Учитель просить учнів навести приклади різних цілей у житті людини. Наприклад: стати відомим, мати цікаву професію, мати вірного друга, щасливу сім’ю, знати багато мов, мати вмілі руки, ніколи не хворіти тощо. Всі цілі записують на дошці під номерами. На підлозі крейдою креслять коло діаметром від одного до двох метрів. Коло ділять на сектори за кількістю цілей, записаних на дошці. На кожному секторі пишуть номер. Діти по черзі із заплющеними очима кидають м’яч у коло. М’яч потрапляє в сектор під тим або іншим номером. Дитина читає на дошці мету життя під цим номером і розповідає, що можна зробити вже сьогодні, щоб швидше досягти цієї мети в майбутньому.

— Як ви вважаєте, чи потрібно мати мету у своєму житті? Чи є мета життя у вас?

— Якщо у людини є мета, їй важче або легше живеться?

— Що означає вислів «ВИСОКА МЕТА»?

— Чи є серед ваших друзів люди, які знають мету свого життя і прагнуть її досягти?

— Як ви вважаєте, у якому віці людина повинна замислюватися про мету в житті?

— Які книги, фільми або події допомогли вам замислитися про свою життєву мету?

— Чи може людина мати багато цілей у житті?

2. Гра «Врятуй дерево життя»

На дошці зображене квітуче, розлоге дерево життя, на яке напали шкідники (лінь, злість, ненажерливість, егоїзм, скупість, заздрість, наркоманія, тютюнопаління тощо). Під час бесіди дітям пропонують очистити дерево, знявши шкідників.

3. Робота над прислів'ями

Діти отримують конверти з розсипаними словами.

- Життя любить того, хто з ним бореться, а нищить того, хто йому піддається.

- Життя закоротке для щастя, а задовге на терпіння.

- Ніхто не знає, що його в житті чекає.

- Де є життя, там є й надія.

- Життя прожити — не яблука вкусити.

— Народ наш мудрий. Ви щойно переконалися у цьому, коли працювали над прислів’ями. А зараз пропоную вам ознайомитися з мудрими порадами, зірвавши «яблучка» з «яблуньки мудрості», що виросла біля дерева життя.

Учні по черзі підходять, знімають «яблука» та читають поради, деякі з них коментують.

- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

- Бережи честь змолоду.

- Все добре пам’ятай, а зла уникай.

- Здоровий будеш — все здобудеш.

- Щоб досягти великого, треба почати з малого.

- Чого собі не зичиш, того й іншому не бажай.

- Хто чисті сумління має, той спокійно лягає.

— Ці прислів’я можуть стати правилами вашого життя; доповніть їх.

4. Читання й обговорення оповідання В. Сухомлинського

ТОМУ ЩО Я — ЛЮДИНА

Вечоріло. Дорогою йшли два подорожні: батько і семирічний син. Посеред дороги лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Йому боляче. Крекчучи, він обійшов камінь і, узявши за руку дитину, пішов далі.

Другого дня батько із сином йшли тією самою дорогою назад. Батько знову не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько і син знову йшли тією самою дорогою. До каменя ще було далеко. Батько сказав сину:

— Дивись уважно, сину. Треба обійти камінь.

Ось і те місце, де батько двічі спіткнувся і забив ногу. Батько з сином уповільнили крок, але каменя вже не було. На узбіччі дороги сидів сивий старий.

— Дідусь,— запитав хлопчик,— ви не бачили тут каменя?

— Я прибрав його з дороги.

— Ви теж спіткнулися і забили ногу?

— Ні, я не спіткнувся і не забив ногу.

— Чому ж ви прибрали камінь?

— Тому що я — людина.

Хлопчик зупинився в роздумі.

— Тато,— запитав він,— а хіба ви не людина?

— На твоєму людському шляху — камені, які ти повинен прибрати, щоб тим, які йдуть за тобою, було легше. Якщо за своє життя ти не побачив жодного каменя і не прибрав його,— ти не людина.

— Що трапилося б, коли б людина робила лише те, що їй заманеться? Чи могла б людина бути щасливою? Чи змогло б узагалі існувати людське суспільство?

— Лише той, хто втратив зір, по-справжньому розуміє, що таке зір. Найвища мудрість життя полягає в тому, щоб не втратити щастя, розуміти, що таке щастя.

5. Обговорення настанов матері Терези

— Мати Тереза була настоятелькою Ордена милосердя. У різних країнах світу вона відкривала школи, медичні пункти, притулки для бідних, допомагала хворим і знедоленим. Своїми вчинками вона навчала, що кожна людина може і повинна робити добро на своєму місці.

Життя — це можливість. Скористайся нею!

Життя — це краса. Захопися нею!

Життя — це мрія. Здійсни її!

Життя — це виклик. Прийми його!

Життя — це обов’язок твій насущний. Виконай його!

Життя — це багатство. Не розтринькай його!

Життя — це надбання. Борони його!

Життя — це любов. Насолодися нею сповна!

Життя — це таємниця. Пізнай її!

Життя — це вмістилище лиха. Здолай усе!

Життя — це пісня. Доспівай її до кінця!

Життя — це боротьба. Стань борцем!

Життя — це удача. Шукай цю мить!

Життя таке чудове — не змарнуй його!

Це твоє життя. Виборюй його!

Інформація для вчителя

Мати Тереза була черницею, що присвятила своє життя турбуванню про бідних і вмираючих. Вона прославилася перш за все тим, що опікала безпритульних дітей у Калькутті (Індія).

Агнес Тонджа Бояджіу народилася в 1910 р. в Скоп’є (Македонія). У 12 років стала черницею й одержала ім’я Тереза. У 1928 р. вона вирушила до Індії і почала працювати вчителькою у жіночому монастирі Калькутти. Але через декілька років у неї виникло відчуття, що Бог підготував їй іншу долю: допомагати найбіднішим жителям міста. У 1948 р. вона попросила у властей Римсько-католицької церкви дозвіл покинути монастир і через два роки одержала його.

На той час Тереза вивчила основи догляду за хворими і з декількома рупіями в кишені переселилася в калькутські трущоби. Там вона знайшла п’ять безпритульних дітей і поселила їх у будинку друга. Поступово число її підопічних зростало, учениці і наставниці з монастиря приходили допомагати Терезі. У 1950 р. церква дозволила їй заснувати Орден місіонерів милосердя. Вона відкрила будинок для вмираючих у Калькутті, а також колонію прокажених Шанти-нагар («Місто миру»).

Мати Тереза відкрила понад 60 шкіл, сирітських притулків і будинків для вмираючих по всьому світу. Усі ці установи існували завдяки грошовим пожертвам й іншій допомозі.

У 1963 р. уряд Індії удостоїв її звання Падмашрі («Господь Лотоса») за служіння індійському народу. У 1979 р. мати Тереза одержала Нобелівську премію миру, яку прийняла, щоб допомогти тим, хто її потребує. Вона продовжувала піклуватися про хворих і вмираючих аж до своєї смерті в 1997 р. Тоді їй виповнилося 87 років.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. РЕФЛЕКСІЯ

— Що найголовніше для людини?

— Коли життя людини щасливе?

— Продовжіть речення: «Життя людини найцінніший скарб, якщо...».

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

— Уявіть життя як джерельце; складіть розповідь, що необхідно робити, щоб джерельце життя було чистим і прозорим.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.