Мислення і свідомість
Біосоціальна природа особистості. Свідомість
Вищою формою психічної діяльності людини є свідомість, яка показує ставлення людини до навколишнього середовища. Це своєрідне поєднання усіх простіших форм відображення (сприйняття, відчуттів, уявлень, понять, почуттів, дій), узагальнююча форма відображення дійсності, у якій з найбільшою повнотою відображено те, що є специфічним для людини порівняно з тваринами. Свідомість тісно пов’язана з мовою. Підсвідомість — це процеси аналізу інформації і формування поведінкових реакцій, які не досягають рівня свідомості.
Типи темпераменту
Вивчаючи індивідуальні властивості процесів збудження і гальмування, І. П. Павлов установив, що нервові системи людини і тварин відрізняються за силою, урівноваженістю та рухливістю цих процесів. Сила збудливих процесів характеризує здатність нейронів кори великого мозку до тривалого, сильного збудження, а сила гальмівних процесів — здатність клітин кори до підтримування тривалого стану гальмування. Рухливість нервових процесів характеризує здатність кіркових нейронів швидше переходити від стану збудження до стану гальмування та навпаки. Як було встановлено І. П. Павловим, комбінації зазначених властивостей нервових процесів утворюють чотири основних типи вищої нервової діяльності. Їм відповідає чотири типи темпераменту:
- сангвінічний (жвавий тип нервової системи);
- флегматичний (спокійний тип нервової системи);
- холеричний (неврівноважений тип нервової системи);
- меланхолічний (слабкий тип нервової системи).
Характер. Обдарованість і здібність
Характер — це сукупність відносно сталих психічних рис людини, які виявляються в її поведінці та життєдіяльності. Характер людини формується протягом багатьох років під впливом соціального середовища і виховання.
Обдарованість — це вияв природних можливостей організму людини, що значно перевищують середній рівень. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Високий ступінь спеціальної обдарованості називається талантом.
Здібності людини — це сукупність таких психофізіологічних властивостей, які необхідні для успішного виконання однієї або кількох видів діяльності. Розрізняють фізичні й розумові здібності.
Вплив алкоголю, наркотиків і токсинів на нервову систему і поведінку людини
Постійне і тривале вживання алкоголю спричиняє колосальні руйнівні зміни фізичного і психічного здоров’я людини. У хворого на алкоголізм спостерігаються галюцинації, психози, розлади пам’яті, зниження розумової і фізичної активності, порушення сну тощо. Токсичне враження головного мозку виявляється не тільки в подібних захворюваннях, але й у деградації особистості. Людина стає дедалі примітивнішою та грубою.
Уживання наркотичних речовин з метою змінити свій психічний стан називається наркоманією. У людей, котрі вживають наркотики, уражається нервова система, порушується вища нервова діяльність, що призводить до зміни особистості. Наркомани стають озлобленими, підозрілими, схильними до антисоціальних учинків.