Вступ до філософії - Великі філософи навчальний посібник - Віктор Андрущенко 2005

Керуватись власним розумом
Поль Анрі Гольбах

(1723-1789)

«Всесвіт — це багате єднання всього сущого, повсюди являє нам тільки матерію і рух»


Знаменитий французький філософ народився в містечку Едесхайм (Німеччина) в досить багатій сім’ї, яка мала змогу дати дитині пристойну освіту. Навчання хімії у Лейденському університеті повернуло світогляд юнака в бік матеріалізму та атеїзму. Переїхавши до Парижа, Гольбах відкриває власний філософсько-культурологічний салон, що вже через короткий час стає місцем запальних дискусій філософів-енциклопедистів. Він знайомиться з Дідро, іншими відомими філософами та природодослідниками, бере активну участь у підготовці «Енциклопедії». Для цього видання Гольбах написав 375 статей.

Головна праця філософа — «Система природи» (її ще називають «Біблією матеріалізму») — є узагальненим викладом ідей епохи Просвітництва. Матерія і рух, простір і час, необхідність і випадковість, причина і наслідок — ці фундаментальні категорії матеріалізму отримали у Гольбаха потужне наукове і філософське обґрунтування.

Гольбах підходить до осмислення проблеми матерії та духу як центральної філософської проблеми Нового часу і виділяє два протилежні напрямки — натуралістичний та спіритуалістичний. Він також конкретизує та обґрунтовує вчення про субстанцію, наголошуючи, що субстанцією може бути лише матерія — вічна, безкінечна і самопричинна.

У Гольбаха ми знаходимо одне з перших визначень матерії: матерія — це те, що, діючи на наші органи чуття, викликає відчуття. Гольбах також наголошує на єдності матерії і руху. Рух є способом існування матерії, який не зводиться до простого механічного переміщення, а включає також фізико — хімічні та біологічні зміни, що виявляються в народженні, зростанні, розквіті, старінні та вмиранні живих істот. Гольбах розрізняє зовнішній рух, що чуттєво сприймається як певна зміна у просторі та часі, і внутрішній, прихований рух, залежний від притаманної тілам енергії, тобто від їх сутності, від комбінації, дії та протидії невидимих молекул матерії, з яких складаються тіла. Цей «молекулярний» рух він розглядає як процес, що відбувається постійно і неперервно і викликає якісні перетворення в тілах. Гольбах підкреслює, що в тілах діють внутрішні сили дії та протидії, які як єдність протилежностей стимулюють процес руху, тобто він близько підійшов до розуміння руху як саморуху. У відносному спокої тіл Гольбах вбачає результат взаємного врівноваження протилежно спрямованих сил. Він намагається навіть в статичних взаємодіях виявити прояв внутрішньої активності матерії.

Завдяки органічній єдності матерії і руху Всесвіт, на думку Гольбаха, постає як неосяжний, безмежний та неперервний ланцюг причин та наслідків. Причина, з його точки зору, це тіло чи істота природи, що спонукає до руху інше тіло чи здійснює в ньому якісні зміни, а наслідок — це самі зміни, що здійснюються яким-небудь тілом в іншому за допомогою руху.

Основою закономірностей природи Гольбах вважає детермінізм, зведений ним до причинно-наслідкових взаємозв’язків. Універсальну природну причинність він розумів як процес взаємодії між причиною та наслідком, відмежовуючись від однобічного її трактування, яке визнавало активність лише за причиною. Проте і сам Гольбах не уникав однобічності в розумінні Природи. На його думку, в природі всі зміни, всі дії підкоряються лише необхідності, випадковість же виключається. У природі діє вічний, неминучий, необхідний порядок або неминучий зв’язок причин дії з похідними від них діями.

Людина теж, будучи частиною природи, підкоряється цим універсальним необхідним закономірностям. Усі її вчинки підпорядковані фатальності, ніщо в ній, як і в природі в цілому, не є випадковим. Людина вважає себе вільною, оскільки не помічає істинного мотиву, який спонукає її до дії. Щоб бути щасливою, людина має пізнати свою природу і діяти відповідно до неї. Незнання ж своєї природи і природи світу веде до рабства та не щастя.

Праця «Система природи» починається гіркою констатацією, що людина нещасна. Рабство, деспотизм У суспільному житті, всі конфлікти та вади, соціальне зло с продуктом неосвіченості, незнання людиною своєї природи. Завдання цієї праці Гольбах визначає як відкриття єдино правильного шляху до щастя.

Щоб бути щасливою, людина має повернутися до природи, якої вона зреклася через своє невігластво. Отже, щоб досягти щастя, слід адекватно пізнати природу світу і природу людини. У світі ж немає нічого, окрім матерії, способом існування якої є рух. Універсальним же законом матеріального руху, на думку Гольбаха, є закон інерції. Усе в природі, в тому числі й людина, підкоряється цьому закону. У людському житті цей закон проявляється в тому, що кожна людина прагне самозбереження, відстоює своє буття і намагається продовжити його у безкінечність і вічність. Далі Гольбах робить висновок, що кожна людина відповідно до своєї природи намагається задовольнити свої власні особистісні інтереси, саме в цьому проявляється самозбереження. Немає інших двигунів, інших мотивів діяльності, окрім власних інтересів. Зробіть так. щоб людина вбачала в суспільному інтересі свій особистісний інтерес, і тоді лише божевільні будуть аморальними, вважає філософ. Отже, наголошує Гольбах, єдиним можливим шляхом до щастя є пізнання природи та створення відповідного законодавства, яке б враховувало природу людини, її прагнення до самозбереження як прояв універсального закону інерції та ґрунтувалося на органічній єдності й узгодженні особистісних та суспільних інтересів. Це єдиний шлях утвердження в суспільстві принципів Розуму і Справедливості.

Різкій критиці піддає філософ деспотичні форми правління. Його ідеал - просвітницька монархія. І хоча Гольбах не заперечує можливість революційного повалення деспотії, справедливий державний устрій має ґрунтуватись на суспільному договорі, у відповідності з яким кожен громадянин зобов’язується служити загальному благу, отримуючи від суспільства допомогу і захист.

Відомі також атеїстичні погляди великого філософа. За його думкою, релігію створили страх, обман і невігластво. Церковники — це рибалки, писав філософ, які будь-якими засобами каламутять воду, щоб розставити свої сіті й ловити рибу в каламутній воді. Бога немає, вважав філософ. Уявлення про Бога складається шляхом поєднання елементів, що принципово виключають одне одного. Пізнання природи автоматично приведе до відмови від ідеї Бога, до знищення релігії, ліквідації привілеїв священнослужителів.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити