Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Посібник з філософії

РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Тема 10. Пізнання

§3. Проблема істини

Визнання принципових обмежень пізнання, існування суб'єктивних факторів, які неможливо усунути, що впливають на нього, викликають питання — "Чи є в наших знаннях зміст, що визначається тільки об'єктивною дійсністю і не залежить від людини і всього людства?". Якщо ж такий зміст є, то як його можна встановити? Це питання, що цікавило філософів в глибоку давнину, може бути сформульовано коротко: "Що є знання?" (маємо на увазі дійсне, істинне знання).

Платон розглядає як істину тільки знання про вічний і незмінний світ ідей. Все, що ми думаємо про змінний і хиткий навколишній світ, є тільки думкою, суб'єктивними поглядами, які неможливо отримати логічно і перевірити. Аналогічною є і позиція Гегеля: "Ідея істини є істина в собі і для себе". Він підкреслював також її нестаціонарний, плинний характер: "...істина — це процес".

Раціоналісти (Б. Спіноза, Р. Декарт), щоб виявити істину, вдаються не до дійсності, а до логічних критеріїв послідовності і ясності викладу.

Протилежною є позиція матеріалістів Нового часу, які пов'язують істину з чуттєвим пізнанням, а ідеалісти (Берклі і Юм) виключно з відчуттями. Однак вже Ф. Бекон, підкреслюючи залежність істини від суб'єкта, соціально-культурних факторів, проголошував: "Істина — дочка часу". Локк, Спіноза і Лейбніц намагаються створити комплексне розуміння істини на основі відповідності знання раціональній інтуїції, логіці і чуттєвого пізнання.

Найбільший інтерес викликає розуміння істини як відповідності знання дійсності, що починається від Арістотеля. Воно стає найпоширенішим (вагома роль у цьому належить діалектичному матеріалізму); і може вважатись класичним.

Істина — це відповідність змісту знань дійсності, яка не залежить від суб'єкта і не може бути спростована. У цьому підході бачимо дві сторони істини. Вона, з одного боку, є характеристикою знання, тобто, ідеального суб'єктивного образу, а з іншого, її зміст визначається об'єктивно існуючими властивостями. Тобто, вона суб'єктивна за формою та об'єктивна за змістом.

Помилка (омана)— це знання, яке не відповідає дійсності за змістом. До помилки призводить і чуттєве пізнання, але чуттєві дані не можуть бути істинними або логічними, вони бувають правильними або помилковими (наприклад, у випадку ілюзій). На відміну від помилки, брехня — це перекручення з наміром. Помилка і брехня суб'єктивні і за формою, і за змістом.

Поняття правди включає в себе ціннісну оцінку. Тобто, правда — це не тільки істина, а й справедливість, чесність, єдність слова та справи. Крім того, термін "істина" частіше використовується по відношенню до теоретичних знань, а "правда"— до думок про конкретні явища: ...правда — це істина насправді, істина у блазі, чесність, непідкупність, справедливість... (В. Даль).

Істина як явище і процес багатогранна, має багато властивостей, але насамперед, вона об'єктивна. Об'єктивність істини — її незалежність від, волі і свідомості людей. "Рацію має той, хто вважає розділене розділеним, а з'єднане з'єднаним, помиляється той, чия думка протилежна фактичним обставинам... Треба мати на увазі, що ти білий не тому, що ми тебе таким вважаємо, а саме тому, що ти білий, ми стверджуємо це, і ми маємо рацію",— писав Арістотель.

З іншого боку, істина завжди суб'єктивна, як знання суб'єкта; вона є суб'єктивною за формою свого існування, оскільки існує в поняттях, судженнях, висновках (умовиводах) і теоріях. А помилка є суб'єктивною і за формою, і за змістом, але вона не усвідомлюється суб'єктом як помилка, якщо ж усвідомлюється, то мова йде вже не про помилку, а про брехню (неправду).

Оскільки істина об'єктивна, вона обов'язково є абсолютною, тобто існує скрізь і завжди. При іншому розумінні абсолютності — повних, вичерпних знаннях — істина містить тільки їх елементи.

В той же час вона є і відносною, тобто, існує скрізь і завжди, але за певних умов. В іншому розумінні вона є обмеженою і неповною.

Така об'єктивна (за змістом) і суб'єктивна (за формою), абсолютна (в якомусь відношенні) і відносна (в іншому відношенні) істина неминуче повинна бути конкретною.

Конкретність істини, її відповідність певним умовам включає в себе три моменти. По-перше, вона пов'язана з історично визначеним ступенем розвитку знання, є елементом цілісного процесу пізнання. По-друге, у зв'язку з вищезгаданим, істина включає в себе обмеженість і помилки (хибні погляди), характерні для певного часу. По-третє, істина є конкретною у застосуванні, так як завжди дійсність є багатшою і різноманітнішою, ніж будь-яка істина, то в застосуванні теорії необхідно враховувати все різноманіття конкретної ситуації. "Суть, жива душа марксизму — конкретний аналіз конкретної ситуації", — писав В. Ленін. Карл Поппер формулює принцип конкретності істини як вимогу "точної фіксації умов її існування".

Водночас, істинне знання узагальнене, воно виражається словами (або іншими знаками) і завжди має відношення до певного класу, безлічі явищ. Діагностувати захворювання можна, лише класифікуючи його як певний рід хвороб, що складають нозологічну форму.

Такий складний і суперечливий характер істини наводить на думку про її мінливість. "Істина,— говорив Гегель,— це не монета, що може бути дана в готовому? вигляді... захованою в кишеню... Вона є процес."

Прикладом може бути досить достовірне твердження: "Вода кипить при 100°С". Його об'єктивність полягає в тому, що істина не залежить від волі і бажання людей: вода кипить при 100°С незалежно від того, подобається це нам, чи ні. Але форма вираження твердження суб'єктивна (температура може вимірюватися не тільки за Цельсієм, але й за Фаренгейтом, Реомюром тощо).

Твердження про кипіння води є абсолютним, вона кипить при 100°С всюди (у будь-якій країні на земній кулі) і завжди (не тільки зараз, але й у минулому та майбутньому). Однак ця істина є відносною, тому що температура кипіння залежить від атмосферного тиску, тобто від висоти над рівнем моря. Це твердження є конкретним, оскільки його істинність залежить від багатьох факторів, таких як ізотопний склад водню, що утворює молекули води (протій, дейтерій, тритій), від наявності в ній хімічних домішок і т. ін. І ця інформація носить узагальнений характер, стосується будь-якої води, незалежно від того, звідки вона "з криниці, ставка, водопровідної труби, копитного сліду..."

Важливо усвідомлювати, що медичний діагноз це специфічний різновид істини, з усіма її властивостями і процесуальним характером.

Важливо також бачити всю різнобічність істини, так як ігнорування однієї з її сторін і відповідно надмірне випинання інших призводить до різних відхилень від реалістичного розуміння. Якщо вважати, що істина є тільки об'єктивною, це призводить до наївного реалізму, який вважає, що знання відображають дійсність, немов у дзеркалі (ізоморфно, абсолютно точно), чого ніколи не буває. Якщо перебільшити суб'єктивність істини, то це призводить до суб'єктивізму, волюнтаризму, прибічники якого вважають: якщо дуже хочеться, то так воно і є. Якщо перебільшити значення абсолютної істини, це призведе до догматизму, замерзання знання, яке не відповідає змінам реальності. Якщо перебільшити значення відносності, виникає небезпека релятивізму точки зору, відповідно до якої "все є відносним" (що є логічно суперечливим та веде до паралічу мислення). Абсолютизація конкретності істини призводить до повзучого емпіризму, приземленості знання, браку узагальненості, теоретичної глибини і широти. Абсолютизація узагальнення істини призводить до відриву від реальності, "блукання в емпіріях", схоластичного теоретизування.

Відповідно до такого класичного розуміння істини, як відповідності знання дійсності головним критерієм істинності є практика предметна діяльність людей над перетворенням дійсності, соціальна взаємодія людей і науково-експериментаторська діяльність вчених. Слід наголосити на тому, що такий критерій є головним, але не абсолютним.

- Ми думаємо, що у будь-якій істині завжди є щось помилкове і що подібність між істиною і неправдою настільки велика, що немає ніякої відмінної ознаки, на основі якої можна було б сказати точно.

Цицерон

- Потрібно шукати істину, що була б не загальною, а особистою.

С. К'єркегор

- Найбільші істини — найпростіші.

Л. Толстой

- Істина — це ще не спростована помилка.

- ...істина — це той рід помилок, без якого певний вид живих істот не міг би жити.

Ф. Ніцше

- Істина завжди конкретна.

В. Ленін

- Істина — "справжнє", що насправді існує... На відміну від уявного, не справжнього... істина — це перебуваюче існування...

П. Флоренський

- Істина — життєтворна, неправда — життєруйнівна...

М. Рубінштейн

Контрольні питання:

1. Яка структура пізнання?

2. Назвіть п'ять основних видів знання (за його глибиною і повнотою).

3. Риси чуттєвого пізнання.

4. Форми чуттєвого пізнання.

5. Риси раціонального пізнання.

6. Форми раціонального пізнання.

7. Погляди на істину в історії філософії.

8. Основні властивості істини.

9. Правильний медичний діагноз як різновид істини.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.