Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Філософія посбіник

Тема 9. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ

 

§ 2. Філософські проблеми періодизації історії

Формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння історичного процесу

 

Найвідомішими зараз є формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння історичного процесу. Проблема періодизації історії за формаціями та цивілізаціями активно обговорюється в літературі понад сторіччя. Авторство теорії суспільно-економічних формацій належить Кардові Марксові (1818 — 1883). Термін «формація» був запозичений з геології, де ним позначається нашарування геологічних відкладень визначеного періоду. Початок філософського вчення про формації закладено в Марксовій книзі «Німецька ідеологія» (написано її у 1845 — 46 рр. разом з Ф. Енгельсом). Автори «Німецької ідеології» виокремили структуру суспільства, що охоплює продуктивні сили - виробничі відносини — політичну надбудову - форми суспільної свідомості. У цій роботі була також подана періодизація історичного процесу.

Основні стадії історичного розвитку людського суспільства - це форми власності, що послідовно змінюють одна одну:

1) племінна; 2) антична; 3) феодальна; 4) буржуазна; 5) майбутня комуністична.

Уже тут помітні основи майбутньої формаційної періодизації історії суспільства, а в розгорнутому вигляді вчення про соціально-економічні формації було розроблено до кінця 50-х років XIX століття і сформульовано в роботі «Критика політичної економії». Відзначимо, що повний термін «суспільна економічна формація» разом з визначенням цього поняття вперше трапляється в передмові до роботи К. Маркса «До критики політичної економії» (1859).

Насамперед К. Маркс виділив економічний базис — виробничі відносини, головними, визначальними у яких є відносини власності. Базис визначає політичну надбудову, яка повинна йому цілком відповідати; головним її елементом, на думку К. Маркса, є держава.

Отже, теорія К. Маркса допомогла поглянути на структуру суспільства як на систему, та на етапи його розвитку, що, з одного боку, будуть для будь-якого народу обов'язковими, а з іншого боку — кожне суспільство на кожному конкретному етапі матиме подібну структуру.

Сьогодні ставлення до Марксової теорії суспільно-економічних формацій суперечливе. Можна поставити, принаймні, кілька питань. Перше з них здається дуже простим: скільки усього суспільно-економічних формацій? Традиційний радянський підхід у дусі «ленінізму» полягає у тому, що формацій п'ять — первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична (охоплює дві фази — соціалізм і комунізм). Згадаємо перелік етапів розвитку суспільства, поданий у «Німецькій ідеології», де, крім інших, названий античний спосіб виробництва. Чи відповідає він рабовласницькій суспільно-економічної формації? Що таке названий в одній з робіт К. Маркса «азійський спосіб виробництва»? Відповідає він античному чи феодальному способу виробництва, або є інакшим, можливо, шостим за рахунком? Чи не є соціалізм окремою суспільно-економічною формацією? А комуністичне суспільство - чи не утопічна мрія, властива тією чи іншою мірою знедоленим верствам суспільства протягом усієї класової історії людства?

Зараз більшість філософів визнала, що теорія суспільно-економічних формацій — західноєвропейський феномен, у сучасних умовах не здатний пояснити багато реалій і тому такий, що не виконує своїх евристичних функцій.

Теорія формацій споконвічно ґрунтується на положеннях, узятих за істину без доказів: прогрес як основна форма руху і формаційність як основний спосіб розгортання прогресу; формаційність як жорстко послідовна стадіальність; однорідність складу формацій; примат матеріального виробництва; виробничі відносини як базис суспільства; «клас» як основна одиниця суспільства і суб'єкт історії.

Жоден з названих основних теоретичних пунктів, покладених в основу теорії формацій, не є зараз беззаперечним. Теорія суспільно-економічних формацій не тільки заснована на теоретичних висновках середини XIX ст., але й через це не може пояснити багато протиріч, які виникли пізніше: існування поряд із зонами прогресивного (висхідного) розвитку зон відсталості, стагнації й глухих кутів; перетворення держави — у тій чи іншій формі — у важливий чинник суспільних виробничих відносин; видозміну і модифікацію класів; виникнення нової ієрархії цінностей із пріоритетом загальнолюдських цінностей над класовими.

На закінчення аналізу теорії суспільно-економічних формацій необхідно відзначити: К. Маркс не претендував на те, щоб його теорію зробили такою, якій підкоряється весь розвиток суспільства на всій планеті. «Глобалізація» його поглядів відбулася пізніше, завдяки інтерпретаторам марксизму.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.