Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання
ЕЛЕКТРОДИНАМІКА
2. ЗАКОНИ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ
2.1. ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ. СИЛА СТРУМУ. ГУСТИНА СТРУМУ
Електричний струм — це впорядкований (напрямлений) рух вільних носіїв заряду.
За напрям струму прийнято вважати напрям, у якому рухався б позитивний заряд.
Речовини, у яких можливий такий рух, називаються провідниками електрики.
Струм, який виникає у провідниках, називається струмом провідності.
Умови існування струму
1. Наявність вільних носіїв заряду.
2. Наявність електричного поля.
3. Замкнене електричне коло (рис. 15).
Рис. 15
У металах вільні носії заряду — це вільні електрони (напрям руху електронів протилежний до напряму струму).
Сила струму (I) — скалярна величина, яка чисельно дорівнює кількості електрики (заряду q), що переноситься за одиницю часу крізь площу поперечного перерізу:
Постійний струм — це струм, сила і напрям якого з часом не змінюються.
Ампер — сила постійного струму, який, проходячи по двох паралельних провідниках нескінченної довжини і зовсім малого поперечного перерізу, розміщених на відстані 1 м один від одного у вакуумі, викликав би між ними силу взаємодії, яка дорівнювала б 2∙10-7 Н на кожний метр їхньої довжини.
Густина струму (j) — векторна величина, модуль якої дорівнює відношенню сили струму до площі перерізу, через яку проходить струм:
Вектор густини струму напрямлений уздовж струму.
Якщо заряд вільного носія заряду (q 0), концентрація носіїв у провіднику n (їх кількість на одиницю об’єму), середня швидкість упорядкованого руху 
, а площа поперечного перерізу провідника S, то сила струму І у провіднику дорівнює:
Густина струму провідності в металах:
