Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018 - ФІЗИКА КОМПЛЕКСНЕ ВИДАННЯ

Частина I НАВЧАЛЬНИЙ ДОВІДНИК — З ПРИКЛАДАМИ ТА ЗАВДАННЯМИ

КОЛИВАННЯ І ХВИЛІ. ОПТИКА

4. ОПТИКА

4.2. ГЕОМЕТРИЧНА ОПТИКА

Геометрична оптика розглядає закони поширення світла в прозорих середовищах тільки на підставі уявлень про світло як сукупність світлових променів.

4.2.1. ПРЯМОЛІНІЙНЕ ПОШИРЕННЯ СВІТЛА В ОДНОРІДНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Світловий промінь — лінія, вздовж якої поширюється енергія світлових електромагнітних хвиль.

Світловий промінь — суто геометричне поняття, його використовують для схематичного зображення світлових пучків (рис. 4.17).

Закон прямолінійного поширення світла.

В оптично однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно. Одне зі свідчень цього — утворення тіні та напівтіні за перешкодою (рис. 4.18).

Рис. 4.17

Рис 4.18

4.2.2. ЗАКОНИ ВІДБИВАННЯ СВІТЛА

1. Падаючий і відбитий промені та перпендикуляр, опущений у точку падіння, лежать в одній площині.

2. Кут відбивання дорівнює куту падіння: Za < Zp (рис. 4.19).

Наслідок: промінь відбитий і падаючий взаємно обернені.

Дзеркальне відбивання — відбивання від оптично гладкої поверхні (рис. 4.20).

Рис. 4.19

Рис. 4.20

Дифузне відбивання — відбивання від шорсткої поверхні; промені світлового пучка, який падає, хаотично розсіюються (рис. 4.21).

Рис. 4.21

Дійсне зображення точкового джерела світла — це точка перетину відбитих (або заломлених) променів.

Уявне зображення — точка перетину продовжень відбитих (або заломлених) променів від джерела світла.

• Уявне зображення сприймається очима людини, але насправді не існує.

Зображення у плоскому дзеркалі:

• Зображення точки уявне і симетричне (рис. 4.22, а).

• Зображення тіла уявне, симетричне, розмір зображення дорівнює розміру предмета (рис. 4.22, б).

Рис. 4.22

4.2.3. ЗАКОНИ ЗАЛОМЛЕННЯ СВІТЛА. ПОВНЕ ВІДБИВАННЯ СВІТЛА

Закони заломлення світла

1. Промінь падаючий, промінь заломлений і перпендикуляр, опущений у точку падіння променя, лежать в одній площині (рис. 4.23).

Рис. 4.23

2. Відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення світла є величина стала, яка дорівнює відносному показнику заломлення двох середовищ:

n21 = = ,

де n21 — показник заломлення середовища 2 (середовища, в яке світло переходить) відносно середовища 1 (середовища, з якого світло падає), а — кут падіння, у — кут заломлення, v1 — швидкість поширення світла у середовищі 1, v2 — швидкість поширення світла у середовищі 2.

Наслідок: заломлений і падаючий промені взаємно обернені.

Показник заломлення середовища відносно вакууму називають абсолютним показником заломлення середовища:

n1 = = ,

n2 = = , n21 = ,

де n1 і n2 — абсолютні показники заломлення середовищ 1 і 2 відповідно, с — швидкість поширення світла у вакуумі.

♦ При переході світла із оптично більш густого середовища в оптично менш густе кут заломлення більший за кут падіння.

Повне відбивання світла

При надійні світла з оптично більш густого середовища на межу поділу з оптично менш густим середовищем, коли кут заломлення має стати 90°, світло повністю відбивається і вже не заломлюється.

Мінімальний кут падіння, за якого відбувається повне відбивання світла, називають граничним кутом повного відбивання (а0):

= n2-1, = 90° sina0 = n2-1 = .

Повне відбивання світла відбувається, коли кут падіння променя, що надає на межу з оптично менш густим середовищем, ≥а0 (рис. 4.24).

♦ Для алмазу а0 ≈ 24°. Діамант — це алмаз, оброблений (огранований) таким чином, щоб для максимально можливої кількості променів світла, що на нього впали, відбулося повне відбивання світла — світова «гра» діаманта.

Рис. 4.24

Причина міражів — у повному відбиванні світла від оптично менш густих шарів нагрітого повітря, які містяться поблизу розігрітої Сонцем поверхні Землі.

♦ Повне відбивання світла використовують у світловоді. Світловод — це пучки прозорих гнучких ниток. Їх використовують для передавання світла і зображення.

4.2.4. ХІД ПРОМЕНІВ ЧЕРЕЗ ПЛОСКОПАРАЛЕЛЬНУ ПЛАСТИНКУ, ПРИЗМУ

Хід променів у плоскопаралельній пластинці

Після проходження через плоскопаралельну пластинку промені виходять під тим самим кутом, під яким вони на неї падають. При цьому пластинка зміщує промінь світла паралельно йому на відстань h (рис. 4.25, а):

h = d sina (1 -).

Хід променів у призмі

Промінь світла після заломлення на гранях призми відхиляється до основи призми, якщо nп > nнавк. сер.

Зображення точки в призмі—уявне, зміщене убік заломлюючого кута (ф) призми (рис. 4.25,6).

Рис. 4.25

4.2.5. ЛІНЗИ, ФОРМУЛА ТОНКОЇ ЛІНЗИ

Лінза (сферична) — це прозоре тіло, обмежене з двох протилежних боків сферичними поверхнями (зокрема, одна з поверхонь може бути площиною).

За формою лінзи поділяють на опуклі та увігнуті.

Лінза є збиральною, якщо вона перетворює паралельний пучок променів на збіжний.

Лінза є розсіювальною, якщо вона перетворює паралельний пучок променів на розбіжний (див. рис. 4.27, 4.28).

♦ Якщо коефіцієнт заломлення речовини, із якої виготовлена лінза, більший за коефіцієнт заломлення навколишнього середовища (nл > nс), то опукла лінза є збиральною, а увігнута — розсіювальною (наприклад, скляна лінза в повітрі). Якщо nл < nс, то опукла лінза є розсіювальною, а увігнута — збиральною (наприклад, повітряна лінза у воді).

Лінзу називають тонкою, якщо товщина лінзи d в багато разів менша за радіуси R1 і R2 сферичних поверхонь, що обмежують лінзу (рис. 4.26).

Головна оптична вісь лінзи — пряма, яка проходить через центри сферичних поверхонь, що обмежують лінзу.

Оптичний центр лінзи — точка лінзи, яка розташована на головній оптичній осі й через яку промені проходять, не заломлюючись.

Рис. 4.26

Головний фокус лінзи F — точка, в якій після проходження в лінзі збираються промені, паралельні головній оптичній осі лінзи, або продовження цих променів. Головний фокус збиральної лінзи є дійсним (рис. 4.27, а), розсіювальної — уявним (рис. 4.27, б).

Рис. 4.27

♦ Якщо паралельний пучок променів не паралельний головній оптичній осі лінзи, то промені (або їх продовження) також збігаються в одній точці — побічному фокусі лінзи F' (рис. 4.28, а, б).

Рис. 4.28

♦ Усі фокуси лінзи знаходяться на фокальній площині лінзи, яка перпендикулярна до головної оптичної осі лінзи і проходить через фокус. Будь-яка лінза мас два головні фокуси і дві фокальні площини, розташовані на однаковій відстані від лінзи.

Фокусна відстань лінзи F — відстань від оптичного центра лінзи до її головного фокуса.

♦ Одиниця фокусної відстані в СІ — метр (м):

[F] = М.

Оптична сила лінзи D — фізична величина, яка характеризує заломлювальні властивості лінзи та обернена до її фокусної відстані:

D = .

♦ Одиниця оптичної сили в СІ — діоптрія (дптр):

[D] = 1/м = дптр.

♦ Якщо лінза є збиральною, то її оптична сила є додатною (D > 0), якщо розсіювальна — від'ємною (D < 0).

♦ Оптичну силу N стичних лінз визначають за формулою: D = D1 + D2 +...DN.

Побудова зображень у лінзі

1. Для побудови зображень у лінзі зазвичай використовують два основні промені:

♦ промінь 1, що проходить через оптичний центр лінзи, не заломлюється;

♦ промінь 2, паралельний головній оптичній осі лінзі, після заломлення йде через головний фокус.

2. Якщо предмет перпендикулярний до головної оптичної осі лінзи, то його зображення також перпендикулярно до головної оптичної осі.

Зображення у розсіювальній лінзі завжди уявне, зменшене, пряме (рис. 4.29).

Рис. 4.29

Зображення у збиральній лінзі:

• Дійсне, обернене, зменшене, якщо предмет розташований за подвійним фокусом лінзи (рис. 4.30). Таке зображення виходить, наприклад, на сітківці ока або на матриці фотоапарата.

Рис. 4.30

• Дійсне, обернене, збільшене, якщо предмет розташований між фокусом та подвійним фокусом лінзи (рис. 4.31). Таке зображення на екрані дає проекційний апарат.

Рис. 4.31

• Уявне, пряме, збільшене, якщо предмет розташований між фокусом та лінзою (рис. 4.32). Таке зображення дає лупа або мікроскоп.

Рис. 4.32

• Якщо предмет розташований у фокусі лінзи, то зображення не існує (промені після заломлення в лінзі будуть паралельні).

Зверніть увагу!

1) Уявне зображення завжди знаходиться з того самого боку лінзи, що й сам предмет, дійсне — з іншого боку лінзи.

2) Розмір лінзи (або часткове її затемнення) впливає лише на яскравість зображення, але жодним чином не впливає на його вид.

Лінійне збільшення лінзи Г — це відношення лінійного розміру Н зображення предмета до лінійного розміру h самого предмета:

Г = = .

Формула тонкої лінзи:

= + , або D = + ,

де F — фокусна відстань лінзи, D — оптична сила лінзи, d — відстань від предмета до лінзи, f — відстань від зображення до лінзи.

• Користуючись формулою тонкої лінзи, слід пам'ятати правило знаків:

• якщо лінза збиральна, то фокусну відстань F слід брати зі знаком «+»; якщо розсіювальна — зі знаком «-»;

• якщо зображення дійсне, то відстань f від лінзи до зображення слід брати зі знаком «+»; якщо зображення уявне — зі знаком «-».

• відстань сі від предмета до лінзи завжди беруть зі знаком «+» (дійсне джерело); але якщо джерело уявне (промені падають на лінзу збіжним пучком), то d беруть зі знаком «-».

4.2.6. ОКО ЯК ОПТИЧНА СИСТЕМА

Око являє собою оптичну систему, яка дає зображення на світлочутливій сітчастій оболонці очного яблука — сітківці.

Око як оптичний прилад (рис. 4.33) складається з чотирьох лінз:

1) рогова оболонка 1 — основна за оптичною силою лінза;

2) опукло-ввігнута рідка лінза (передня камера) — розсіювальна лінза, основний компенсатор аберації в оптичній системі ока;

Рис. 4.33

3) кришталик 3 — лінза, яка забезпечує акомодацію ока;

4) склоподібне тіло 4.

Оптичний центр ока 5 міститься біля задньої стінки кришталика. Перед кришталиком є так звана райдужна оболонка 7, яка посередині має отвір — зіницю 2; вона може змінювати свій діаметр залежно від того, яка кількість світла потрапляє в око. В разі посилення інтенсивності світла зіниця звужується (≈ 2 мм), в разі послаблення (до 0,01 лк) — розширюється (≈ 8 мм). За кришталиком міститься очне яблуко, заповнене склоподібним тілом. На дні очного яблука розташована сітківка б, яка сприймає зображення. Через оболонку ока в задній його частині входить зоровий нерв.

Акомодація ока — фокусування зображення різновіддалених предметів на сітківці ока. Відбувається за допомогою стиснення чи розтягування кришталика очними м'язами (змінювання фокусної відстані ока).

Межі акомодації для нормального ока від 15-20 см до ∞.

Здатність ока до акомодації забезпечує зображення предметів на поверхні сітківки.

Відстань найкращого зору (L0) — це відстань до предмета, що розглядається, коли око акомодує при ненапруженому кришталику. Для нормального зору L0 = 25-30 см.

Вади зору та їх виправлення

♦ У людини з нормальним зором фокус оптичної системи ока у спокійному стані розташований на сітківці, тому зображення предметів є чіткими (рис. 4.34, а).

♦ У людини з короткозорістю оптична система ока сильно заломлює світло, тому її фокус у спокійному стані розташований перед сітківкою. У такому разі щоб збільшити чіткістьзображення, треба наблизити його до очей. Короткозорість регулюється носінням окулярів із розсіювальними лінзами (рис. 4.34, б).

♦ У людини з далекозорістю оптична система ока слабко заломлює світло, тому її фокус у спокійному стані розташований за сітківкою. У такому разі щоб збільшити чіткість зображення, треба віддалити його від очей. Далекозорість регулюється носінням окулярів зі збиральними лінзами (рис. 4.34, в).

Рис. 4.34

Кут зору — кут з вершиною в оптичному центрі ока, утворений променями, напрямленими на крайні точки предмета (рис. 4.35). Лінійні розміри зображення на сітківці ока прямо пропорційні тангенсу кута зору.

Рис. 4.35

ПРИКЛАДИ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

1. Установіть відповідність між фізичним змістом явища та власне явищем.

1 Відбивання світла

2 Заломлення світла

3 Прямолінійне поширення світла

4 Розсіювання світла

А Людина дивиться на себе у дзеркалі

Б Сонце на заході здається червоним

В На небі виникла райдуга

Г Пляма бензину на поверхні води має різнокольорове забарвлення

Д У сонячний день під деревом утворюється тінь

Обґрунтування вибору відповіді

1. На межі поділу двох середовищ світло частково відбивається, частково поглинається і частково заломлюється. Деякі непрозорі й дуже гладенькі поверхні мають властивість дзеркально відбивати більшу частину світлової енергії. Саме на законах відбивання світла ґрунтується отримання зображень у плоскому дзеркалі. (А)

2. Заломлення світла — зміна напрямку поширення світла в разі його проходження через межу поділу двох середовищ. Показник заломлення залежить як від середовищ, так і від кольору світла (дисперсія). Саме внаслідок заломлення світла у дрібних крапельках води й утворюється райдуга. (В)

3. Відповідно до закону прямолінійного поширення світла у прозорому однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно. Якщо на шляху світла знаходиться яке-небудь непрозоре тіло, то світло не потрапляє у зону його геометричної тіні. (Д)

4. Якщо світло проходить через середовище, то воно частково розсіюється ним. Розсіювання світла — це явище перетворення світла середовищем, яке супроводжується зміною напрямку поширення світла й проявляється як невласне світіння середовища.

Відповідно до закону Релея в розсіяному світлі переважає короткохвильове світло, а в прохідному — довгохвильове. Природне біле світло від Сонця містить хвилі всього видимого спектра, короткохвильова частина якого відповідає синьо-голубим кольорам, а довгохвильова — червоним.

Коли сонце заходить, то відстань, яку світло проходить атмосферою, дуже велика, тому короткохвильова частина спектра значно розсіюється. Саме тому небо блакитне (розсіяне світло), а призахідне Сонце жовто-червоне. (Б)

Відповідь: 1—А, 2—В, 3—Д, 4—Б.

2. Світловий промінь падає на плоске дзеркало (див. рисунок). Укажіть правильне твердження.

A Відбитий промінь лежить у площині рисунка.

Б Відбитий промінь пройде нижче від точки С.

В Відбитий промінь пройде вище від точки D.

Г Кут падіння променя на пластину менший за 30°.

Обґрунтування вибору відповіді

□ Твердження А є правильним. Дослід показує, що коли світло падає на поверхню дзеркала, то виконуються такі закони відбивання: 1) відбитий промінь лежить в одній площині з падаючим променем і перпендикуляром до межі поділу двох середовищ, проведеним у точці падіння променя; 2) кут відбивання дорівнює куту падіння.

Відповідно до цього відбитий промінь справді лежить у площині рисунка.

□ Твердження Б і В є неправильними. Кут відбивання дорівнює куту падіння, тому відбитий промінь пройде вище від точки С, але нижче від точки D.

□ Твердження Г є неправильним. Кут падіння (і відбивання) відлічується від перпендикуляра до поверхні відбивання, тому, як випливає з рисунка, кут падіння променя на пластину дорівнює 45°.

Відповідь: А.

3. Маленький камінець, який кинули зі швидкістю 30 м/с під кутом 30° до горизонту, летить над горизонтальною поверхнею озера. Установіть відповідність між часом польоту камінця та швидкістю його руху відносно зображення. Вважайте, що g = 10 м/с2.

1 t1= 0

2 t2 = 0,5 с

3 t3 = 1,5 с

4 t4 =2 с

А 0

Б 5 м/с

В 10 м/с

Г 20 м/с

Д 30 м/с

Обґрунтування вибору відповіді

У будь-який момент часу камінець знаходиться на одному перпендикулярі до поверхні озера. Якщо вісь ОХ спрямувати горизонтально (вздовж поверхні озера), а вісь OY — вертикально вгору, то проекція швидкості руху камінця відносно його зображення на вісь ОХ у будь-який момент часу дорівнюватиме пулю.

По вертикалі камінець і його зображення рухаються у протилежних напрямках. Відносна швидкість у цьому напрямку змінюється із часом і дорівнює |2vу|. Оскільки vy = v0y +gyt, де v0y = v0sina = 30 ∙ = 15 м/с, a gy = -g = -10 м/с2, то швидкість руху камінця відносно зображення можна знайти із рівняння:

vвідн = |2vy| = 2(15 - 10t) = 30 - 20t.

1 t1 = 0, vвідн = 30 - 20t = 30 м/с. (Д)

2 t2 = 0,5 с, vвідн = 30 - 20t = 20 м/с. (Г)

3 t3 =1,5с, vвідн = 30 - 1,5t = 0 м/с. (А)

4 t4 = 2с, vвідн = |30 - 20t| = 10м/с. (В)

Відповідь: 1—Д, 2—Г, 3—А, 4—В.

4. На рисунку зображено скляну лінзу, розташовану в повітрі. Праворуч від лінзи розміщене джерело світла S. Укажіть правильне твердження.

А Лінза є розсіювальною.

Б Промінь, що виходить із джерела паралельно головній оптичній осі, після заломлення в лінзі пройде через її фокус.

В Лінза дає уявне зображення джерела світла.

Г Відстань між лінзою і зображенням менша, ніж подвійна фокусна відстань лінзи.

Обґрунтування вибору відповіді

□ Твердження А є неправильним. Лінза — це оптично прозоре тіло, обмежене сферичними поверхнями.

Лінзи, які перетворюють пучок паралельних променів у збіжний і збирають його в одну точку, називають збиральними лінзами. Опукла скляна лінза у повітрі є збиральною.

□ Твердження Б є правильним. Для побудови зображення будь-якої точки досить знати хід принаймні двох променів. З незліченної множини променів, що виходять із певної точки, обирають ті, хід яких найпростіший і тому легко може бути відтворений у процесі побудови зображення. Наприклад, промінь, який падає на лінзу паралельно оптичній осі, після заломлення крізь лінзу проходить через фокус, що відповідає цій осі.

□ Твердження В є неправильним. Якщо джерело світла розташоване між подвійною фокусною відстанню і фокусом лінзи (F < d < 2F ), то зображення цієї точки в лінзі буде дійсним.

□ Твердження Г є неправильним. Якщо джерело світла розташоване між подвійною фокусною відстанню і фокусом лінзи, то зображення цієї точки розташоване по інший бік від лінзи за подвійною фокусною відстанню.

Відповідь: Б.

5. На рисунку показано головну оптичну вісь лінзи MN, світну точку А та її зображення А1, одержане за допомогою лінзи. Укажіть правильне твердження.

A Лінза розташована між точками А і А1.

Б Лінза є збиральною.

В Зображення А1 буде дійсним.

Г Точка А розташована за фокусом лінзи.

Обґрунтування вибору відповіді

□ Твердження А є неправильним. Точковий об'єкт і його зображення завжди лежать на одній оптичній осі. Тому точка перетину осей MN

і АА1 відповідає оптичному центру лінзи. Отже, лінза розташована в цій точці, а не між точками А і А1.

□ Твердження Б є неправильним. Якщо спрямувати з точки А на лінзу промінь, паралельний головній оптичній осі, то після заломлення він відхилиться в бік від головної оптичної осі. Таким чином, лінза розсіювальна.

□ Твердження В є неправильним. Оскільки точка А1 (зображення точки А) лежить на продовженні променя, що надає на лінзу паралельно головній оптичній осі, то зображення уявне.

□ Твердження Г є правильним. Продовження заломленого в лінзі променя, пройшовши через точку А1, покаже розташування уявного фокуса лінзи.

Відповідь: Г.

6. Предмет заввишки 6 см знаходиться на відстані 4 см від лінзи. Зображення предмета у лінзі пряме і знаходиться на відстані 24 см від лінзи. Установіть правильне твердження. Обґрунтуйте, чому інші твердження є неправильними.

А Лінза розсіювальна.

Б Фокусна відстань лінзи 4,8 см.

В Висота зображення 20 см.

Г Оптична сила лінзи 6 дптр.

Обґрунтування вибору відповіді

□ Твердження А є неправильним. Оскільки зображення знаходиться далі від лінзи, ніж предмет (f > d ), то й висота зображення є більшою за висоту предмета ( = ).

Розсіювальна лінза завжди дає зменшене, пряме, уявне зображення. Збільшене пряме зображення можна отримати лише за допомогою збиральної лінзи.

□ Твердження Б є правильним. За формулою тонкої лінзи:

= + .

Лінза збиральна, а зображення у цій лінзі збільшене й пряме таке зображення є уявним, тому відстань f до зображення слід брати зі знаком «-«

= + = F = 0,048 (м).

F = 4,8 см.

□ Твердження В є неправильним. Із визначення збільшення лінзи знайдемо висоту Н зображення: Г = = H = = = 36 (см).

□ Твердження Г є неправильним. Скористаємося визначенням оптичної сили лінзи D = , де F = 4,8 см = 0,048 м (див. обґрунтування твердження В). Отже, D = ≈ 21 (дптр).

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ

1. У сонячний день довжина тіні на землі від людини зростом 1,8 м дорівнює 60 см, а висота тіні від дерева — 2 м. Визначте (у метрах) висоту дерева.

2. На дзеркало під кутом 40° до його поверхні падає промінь світла (див. рисунок). На який кут (в градусах) слід повернути дзеркало, щоб відбитий промінь потрапив у точку А? Кут а = 20° . Вісь обертання проходить через точку падіння променя перпендикулярно до площини рисунку.

3. Світло падає із середовища з показником заломлення n1 на дві складені пластинки з показниками заломлення n2 і n3 (див. рисунок). Укажіть правильне твердження. Обґрунтуйте, чому інші твердження є неправильними.

А n1 > n2 > n3

Б n1 > n3 > n2

В n2 > n1 > n2

Г n1 > n1 > n2

4. На рисунку показано хід двох паралельних променів, які падають на збиральну лінзу. Установіть відповідність між видом зображення предмета у лінзі та його положенням.

1

Дійсне, збільшене, обернене

А

2

Дійсне, зменшене, обернене

Б

3

Дійсне, рівне, обернене

В

4

Уявне, збільшене, пряме

Г

Д

5. При фотографуванні предмета заввишки А з відстані d отримали зображення заввишки Н. Установіть відповідність між фізичною величиною та математичним виразом, за допомогою якого його можна обчислити.

1 Фокусна відстань лінзи

2 Оптична сила лінзи

3 Відстань від лінзи до зображення

4 Висота зображення предмета, якщо його помістити на потрійній фокусній відстані від лінзи

А

Б

В

Г

Д









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.