Політологічний словник

Політична думка — активна, цілеспрямована, узагальнююча ідеальна діяльність у формі різноманітних понять, категорій, теорій, доктрин з метою пізнання політичних зв'язків і відносин, форм і функцій, власне політики і влади, політичних процесів та інститутів, політичної ідеології і культури, політичної стратегії і тактики, інших політичних явищ і цінностей, творення нових політичних ідей, прогнозування і моделювання політичного майбутнього.

Політична думка сягає своїм корінням найдавніших часів, тобто IV — III тис. до н. е. Саме тоді розпочався інтенсивний процес переростання первісного суспільства у рабовласницькі державні утворення, а найінтелектуальніші представники людської спільноти стали замислюватися над мистецтвом керування державою та її населенням, сутністю устрою суспільства, місцем і призначенням людини у житті, методами і засобами завоювання, збереження і зміцнення державної влади, ефективним застосуванням з цією метою правових настанов, над походженням і значенням права, держави, а згодом і політики у долях суспільства. Спочатку виникає параполітологічна думка, яка долає шлях від міфологічних форм світорозуміння до раціонально-логічних, набуває дедалі більше ознак теоретичного знання і з оприлюдненням глибоких ідей Конфуція, Мо-цзи, Лао-цзи, Платона, Шан Яна, Аристотеля, Цицерона та інших геніальних мислителів перетворюється вже на політичну науку. Естафету давніх у І тис. на Сході і на Заході підхоплюють переважно богослови. На межі І-ІІ тис. з'являються ознаки перших політичних доктрин, народжених на українських землях. Та найстрімкіший злет П. д. спостерігається, починаючи з епохи Відродження, Нідерландської, Англійської, Американської і Великої французької революцій.

Протягом XVI 1-ХX ст. внаслідок узагальнення попередніх теоретичних надбань людства, значного поповнення інтелектуальної скарбниці новим знанням було створено сучасну концептуальну політологію, основу функціонування суспільства, накопичено банк загальнолюдських і національних політологічних схем, доктрин, категорій, тобто апарат П. д. межі третього тисячоліття, яка виконує пізнавальні, критичні, інструментальні функції слугування політичній практиці, має власну методологію, власну предметну структуру, власний тип дослідження і власну емпіричну базу.

Алексеева Т. А. Современные политические теории. — М., 2000; Дегтярев А. /4. Основы политической теории. — М., 1998; Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української соціально-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина XIX — початок XX століття). — К., 2001; Потульницький К. О. Українська політологія. — К., 1996.

В. Храмов




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити