Політологічний словник

Прокопович Феофан (1681 — 1736) — український мислитель, церковний і громадський діяч, письменник, засновник освіченого абсолютизму в Україні і Росії. Закінчив Києво-Могилянську колегію, навчався у Польщі, Італії. З 1710 р. — ректор Києво-Могилянської академії. З 1716 р. фактично очолив російську православну церкву, став теоретиком і пропагандистом петровських реформ. П. у трактатах "Правда волі монаршої" і "Духовний регламент" створив першу в Росії та Україні концепцію освіченого абсолютизму. Використовуючи думки Т. Гоббса і С. Пуфендорфа про природний стан, сформулював тезу, що в державному стані існували як мир, любов, так і війна, ненависть і зло. Для того щоб надійно захистити природні права від зовнішніх ворогів і внутрішнього розбрату, народ передає свою волю монарху. П., як і Т. Гоббс, вважав, що договір між підданими і монархом є суворо одностороннім, тому засуджував усілякі виступи проти влади монарха, ставши фактично апологетом деспотизму Петра І. Політичний ідеал П. — абсолютна спадкоємна монархія на чолі з освіченим монархом — самодержцем, якому підпорядковуються всі, утому числі і церква. Природна рівність людей у П. не призводить до їх соціальної рівності у суспільстві, але соціальних бід (жебрацтво, аморальність, злодійство тощо) можна уникнути, подолавши неуцтво і активно впроваджуючи освіту.

Політологія / За заг. ред. Ю. І. Кулагіна. — К., 2002; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К„ 1997.

Т. Самойленко





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити