Протекціонізм (від лат. protectio (protections) — прикриття, захист) — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення зовнішніх ринків. Здійснюється країнами за допомогою заходів зовнішньоторгової і митної політики, які доповнюються внутрішніми засобами заохочення національного виробництва й експорту. П. виник в епоху початкового нагромадження капіталу, його теоретичною базою був меркантилізм; П. сприяв розвитку капіталістичних відносин. Політика П. спочатку була спрямована на охорону національної промисловості, а з кінця XIX ст. — і аграрного сектора (аграрний протекціонізм), та відбувалося здебільшого в формі митної політики. В подальшому починає відігравати консервативну роль, стає гальмом розвитку світової торгівлі, поглиблення міжнародного поділу праці. Обмежує розвиток виробництва національними рамками. Розвинені країни переходять до політики вільної торгівлі — фритредерства, водночас не відмовляючись від П. В період криз П. набуває агресивного характеру, перетворюючись у руках монополій на засіб захоплення внутрішніх і зовнішніх ринків. Інтеграційні процеси привели до виникнення "колективного П." — погодженої економічної політики, яку здійснюють групи держав в інтересах національних монополій. П. країн, які розвиваються, спрямований на заохочення зростання національної економіки, на захист її від експансії та досягнення економічної незалежності.

Протекціонізм — це також система підбору кадрів на службу, вирішення різного роду службових справ за протекцією, за знайомством.

В. Захожай