Радянський комунізм — офіційна ідеологія колишнього Радянського Союзу, яка почала формуватися під впливом ідей марксизму на російських інтелектуалів наприкінці XIX ст. Загалом Російська імперія за усіх соціальних і політичних обставин (деспотія, соціально-економічні труднощі) мала потенційні можливості для зростання буржуазії, появи пролетаріату, а відтак, і появи та поширення революційних ідей. Марксистські ідеї спочатку утвердилися в Росії як наслідок популізму (народництва). Пізніше в Росії утворилися партія есерів (1901 р.), РСДРП (офіційно заснована в 1 898 р. на І з'їзді, але остаточно сформувалася у 1903 р. на II з'їзді РСДРП). Р. к. пройшов тривалий шлях еволюції до 1917 р., коли було повалено самодержавство. Після громадянської війни Комуністична партія більшовиків ще більше утвердила свою монопольну владу, але і за життя В. Леніна, і після його смерті (1924 р.), за лідерства в партії И. Сталіна, Р. к. утверджувався абсолютно недемократичними шляхами, тримався на репресіях, примусових колективізації та індустріалізації, здійсненні так званих чисток (1936-1938 рр.), на голодоморах — геноцидах, культу особи (Сталін). У 1956 р. М. Хрущов виступив з критикою Сталіна, критикою "культу особи". В роки правління Л. Брежнєва, який з 1964 р. до самої смерті був Генеральним секретарем ЦК КПРС, радянську державу було визначено як "соціалістичну всенародну", запроваджено таке поняття, як "розвинутий соціалізм". Для Р. к. властиві: односторонність, владарювання однієї партії, керівної еліти, відсутність справжньої демократії.

Енциклопедія політичної думки / Пер. з онгл. — К., 2000.

М. Головатий