Політологічний словник

Реідеологізації теорія — ідейно-політична і соціологічна теорія, яка виникла у 70-х роках XX ст. і замінила теорію деідеологізації. Прихильники Р. т., зберігаючи основну тезу щодо протиставлення науки й ідеології, деякою мірою переглянули їх співвідношення і взаємодію і з часом визнали, що теза "кінець ідеології" є певним перебільшенням, тому що суспільні науки фактично неспроможні виконувати усі функції ідеології. Ідеології, вважають прихильники Р. т., будуть функціонувати, оскільки відповіді на питання про сенс людського існування, соціальні і моральні цінності, мету політичних і громадських рухів дають саме суспільні науки. Керуючись принципами раціональності, наука лише частково може обґрунтувати ці питання. У свою чергу, будь-яке нехтування питань про суспільний розвиток створює своєрідний "ідеологічний вакуум", що заповнюється не інакше як ідеологією, принципово ворожою у ставленні до суспільства, або ж дає ілюзорно-містичне тлумачення суспільних процесів. Тому, за реідеологічними теоріями, суспільство постійно ідеологічно оновлюється, ідейно мобілізується у боротьбі за вдосконалення, оновлення суспільства. Існують ідеї (Дж. Кебот-Лодж, Е. Вінер, Л. Фолкнер, О. Лемберг, К. Менетта ін.) щодо розробки "нової ідеології", яка б морально відродила і захистила цінності "західної цивілізації" за допомогою поєднання теорій лібералізму з новою радикальною системою понять про перспективи розвитку людства. До ідеології не можна застосувати критерії істинності, як до інших сентенцій. Ідеологічні лозунги можуть стати ефективними лише тоді, коли їх вплив на маси здійснюється через засоби масової комунікації (М. Михальченко).

Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний слов. / Заг. ред. і уклад. В. П. Андрущенко, М. І. Горлач. — К.; X., 1997.

М. Головатий





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити