Політологічний словник

Санкція (від лат. sanctio — непорушна постанова) — 1) захід впливу, найважливіший засіб соціального контролю. Розрізняють негативні С., спрямовані проти відхилення від соціальних норм, і позитивні Є., що стимулюють схвалювані суспільством або групою відхилення від норм. Формальні Є. накладає офіційний суспільний чи державний орган; неформальні проявляються через реакцію членів групи, друзів тощо; 2) державний захід, що застосовується до порушника встановлених норм і правил; 3) частина правової норми, яка містить указівку на заходи державного впливу до порушника норми; призначення Є. полягає в забезпеченні правовими засобами точного й неухильного дотримання та виконання правових норм; 4) у міжнародному праві Є. — захід примусу економічного, політичного або військового характеру, що застосовується до держави в разі порушення нею своїх міжнародних зобов'язань чи норм міжнародного права; 5) затвердження чого-небудь вищою інстанцією, дозвіл.

Розрізняють кілька видів С.: заохочувальні, що виражають схвалення старанного виконання норм і покликані стимулювати правомірну поведінку; правовідновлювальні, тобто спрямовані на відновлення порушеного юридичного становища (наприклад, визнання угоди недійсною, скасування незаконного акта тощо); каральні, що полягають у позбавленні особи певних матеріальних чи моральних благ (штраф, позбавлення волі, догана тощо). Найпоширенішою є класифікація С. за галузями права. Залежно від характеру і засобів впливу (у формі примусу) С. поділяють на міжнародно-правові, кримінально-правові, цивільно-правові та дисциплінарні. Міжнародно-правові С. можуть застосовуватися або однією державою щодо іншої, або групою держав щодо однієї чи кількох держав. Відповідно до Статуту ООН Рада Безпеки може визначити умови, характер та обсяг С., застосовуваних до держав, які порушують мир і безпеку народів. Кримінально-правові С. — це покарання. Вони можуть бути застосовані тільки судом до особи, яка вчинила злочин. Адміністративно-правові С. — це заходи, що застосовуються компетентними органами до осіб, які вчинили адміністративні порушення (попередження, громадська догана, тимчасове позбавлення деяких професійних прав тощо). Цивільно-правові С. — це заходи, застосовувані судом або арбітражем до окремих осіб чи організацій у разі невиконання ними своїх зобов'язань, зокрема договірних (пеня, штраф, відшкодування збитків тощо). Дисциплінарні С. — це заходи правового впливу, до яких вдаються керівники організацій щодо підлеглих їм по службі осіб, винних у порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку. Розрізняють також С. договірні, кредитні, виходячи із специфіки відносин між учасниками господарських, цивільно-правових чи фінансових зв'язків. Конкретні ж різновиди С. найрізноманітніші.

Усі зазначені види С. об'єднує те, що в усіх значеннях вони розглядаються як щось владне, похідне від авторитету, повеління або навіть як беззаперечне. З поняттям Є. пов'язані прагнення щось витіснити й заборонити (несправедливе) і, навпаки, щось дозволити, заохотити (справедливе). Застосовуючи С. у конкретних випадках, особливо пов'язаних з політикою, слід звертати увагу не лише на юридичний бік справи, а й на характер змін у суспільстві, пов'язаних з переходом від однієї системи господарювання до іншої, від одного способу соціального життя до іншого.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997.

Р. Чорней





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити