Політологічний словник

Секуляризація (від пізньолат. saecularis — мирський, світський)— перетворення церковної і монастирської власності (переважно землі) на світську, державну власність. В Західній Європі перехід особи з духовного стану в світський відбувався з дозволу церкви. З кінця XIX ст. цим терміном позначалася будь-яка форма емансипації від релігії та церковних інститутів, процес звуження сфери функціонального впливу релігії, церкви на життєдіяльність соціуму, індивіда, звільнення сегментів їх життя від опіки релігійних інститутів, від релігійно-церковного санкціонування.

Секуляризація як суспільне явище має тривалу і непросту історію. Термін С. був введений до практичного обігу в 1646 р. під час переговорів стосовно підписання Вест-фальського мирного договору і в своєму початковому значенні відображав процес конфіскації церковних і монастирських володінь. В історичному контексті С. — це не тільки експропріація церковних земель, майна, а й процес відокремлення церкви від держави, десакралізація політики, права, моралі, культури, науки, створення світської системи освіти, поглиблення кризи довіри щодо релігії, її можливостей на індивідуальному рівні. В узагальненому вигляді С. постає у двох вимірах: 1) "об'єктивна секуляризація" — звільнення суспільства, його структурних компонентів, інститутів від впливу релігії й церкви (позначається поняттям "лаїцизація"); зміни в змісті, доктринальних установках, культовій практиці окремих конфесій, діяльності релігійних організацій, їх прагнення вписатися в контекст суспільного прогресу, дати адекватну відповідь на вимоги часу; 2) "суб'єктивна секуляризація" — чітка тенденція зниження рівня і звуження сфери впливу релігії, релігійних інститутів на свідомість індивіда, на його буття.

Причини С. багатопланові й відображають у своїй основі складні й суперечливі за своїм змістом історичні, суспільні, екзистенціальні чинники (структурна диференціація суспільства, процеси світоглядної плюралізації останнього, розширення кордонів релігійного плюралізму). С. перебуває в прямій (хоча і контрадикторній) залежності від утвердження в соціумі принципів свободи совісті. Релігія дедалі більше стає справою особистого вибору індивіда, справою його совісті. Постаючи як важлива "глобальна характеристика" сучасного суспільного розвитку, С. не є процесом, що веде до занепаду релігії, її відмирання. С. сприяє інноваційним структурним змінам у релігійних системах, їх модернізації. Стверджуючи світський дух, притаманний сучасній людині, вона сприяє розширенню простору її автономії, її свободи.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997.

Р. Чорней


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити