Політологічний словник

Соціалізм (нім. Sozialismus, фр. socialisme, від лат. socialis — суспільний) — вчення, теорія та суспільно-політична практика, які утверджують ідеал суспільного устрою, що грунтується на загальнонародній власності в різноманітних формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості. С. — багатовимірне поняття, яке в науці має досить різноманітні тлумачення. Основними є два підходи: з точки зору марксизму і з погляду соціал-демократії. Марксистський підхід виходить з того, що С. являє собою першу, нижчу, ще незрілу фазу, ступінь комунізму як суспільно-економічної формації, що приходить безпосередньо на зміну капіталістичному способу виробництва після завершення революційного перехідного періоду, який характеризується ліквідацією приватної власності й експлуататорських класів, а також утвердженням суспільної власності на всі засоби виробництва, провідної ролі робітничого класу в рамках соціально-політичної й ідейної єдності суспільства. С. властиве втілення принципу "від кожного — за здібностями, кожному — за працею"; забезпечення на цій основі соціалістичної справедливості, умов для всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Соціал-демократична точка зору на С. виходить з того, що це суспільно-політичний лад, який настає не завдяки революції та ліквідації капіталізму, а в результаті його реформування зі збереженням приватної власності, забезпеченням чисельного зростання так званого середнього класу, утвердження соціального партнерства поміж власників, підприємців та найманих працівників. Для С. характерним є досягнення більш високого рівня соціальної рівності і справедливості. У практично-політичному вимірі реалізація ідей С. принесла масове соціальне насильство, повну заборону приватної власності, ринкових відносин, політичної і духовної опозиції та ін.

Політичне керівництво країн "реального соціалізму" протиставило цей суспільний лад свободі і демократії, заперечувало цивілізаційні надбання капіталістичної формації: парламентаризм, демократичний устрій, правовий характер відносин тощо. Це спричинило повну ліквідацію цих демократичних надбань у СРСР та країнах Східної Європи або глибоку кризу на Кубі, чи вимушене ринкове реформування, як у Китаї та В'єтнамі. У свою чергу, це призвело не лише до краху конкретно-історичної форми втілення в дійсність соціалістичних ідей, а й до кризи ідейно-теоретичних уявлень стосовно самого вчення про Є.

Разом з тим С. у його різноманітних проявах справив величезний вплив на цивілізаційний розвиток на нашій планеті. Соціально-політична практика С. сприяла не в останню чергу трансформації капіталізму, його провідних держав у бік реальної демократизації та суспільного прогресу. Реальний Є. відобразив та багато в чому й здійснив цілий ряд гуманних ідей і принципів. Основними серед яких є: соціальна емансипація особистості, значною мірою забезпечення соціальних прав, рівності життєвих шансів кожної людини. Політична реальність С. сприяла систематизації уявлень про справедливе суспільство з цінностями свободи і рівності, створення умов для гармонійного і всебічного розвитку особистості, подолання всіх проявів насилля і соціального відчуження; обґрунтування ідей гармонізації суспільного життя, досягнення соціалістичної солідарності; привнесення у практику загально-цивілізаційного розвитку ідей контролю над стихією ринку, соціального захисту, перерозподілу матеріальних і духовних благ, здійснення загальнолюдських гуманістичних цінностей; створення соціальних гарантій для демократії.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997; Хто є хто в європейській та американській науці: Малий політологічний словник. — Львів, 1997; Политология. Краткий словарь. — Ростов н/Д, 2001; Политологическая энциклопедия. — М., 2003.

А. Кудряченко





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити