Політологічний словник

Соціальний захист — у широкому розумінні — діяльність держави щодо втілення в життя пріоритетних завдань соціальної політики, реалізація комплексу законодавчо закріплених економічних, правових та соціальних гарантій, що забезпечували б кожному члену суспільства отримання найважливіших соціальних прав. У вузькому значенні — система заходів життєвої підтримки аутсайдерів, соціально слабких та незахищених (безробітні, багатодітні сім'ї, інваліди, мігранти, бездомні тощо). Є. з. передбачає здійснення такої соціальної політики, яка адекватно реагує на соціальний стан різноманітних верств населення, здатна відчути підвищення рівня соціального незадоволення та напруженості й попереджати можливі конфлікти та радикальні форми протесту шляхом надання необхідної допомоги та підтримки людям, що її потребують. С. з. є засобом забезпечення державою гідного рівня життя всьому населенню країни і досягнення соціальної рівноваги. В кожній країні, залежно від її економічного розвитку та макроструктури, більша або менша увага приділяється двом програмам соціального захисту: програмі подолання бідності та програмі встановлення рівності у суспільстві. Основна ідея, покладена у програму подолання бідності, — це визнання бідності як національної проблеми, що повинна вирішуватися на державному рівні і стосовно якої повинні розроблятися довгострокові проекти, що мають підтримку з боку основних політичних сил і найбільш представницьких організацій громадянського суспільства. Головною метою цієї програми є забезпечення якомога ширшого доступу бідних прошарків населення до основних послуг: питної води, електропостачання, каналізації та телефону. Для реалізації цієї програми урядові органи повинні передбачати відповідні витрати державного бюджету, розробляти механізми та методи з реалізації програми подолання бідності. При цьому необхідно враховувати, що найбідніші верстви населення одночасно є найменш організованими та позбавленими каналів, необхідних для висунення своїх вимог до суспільства.

Програма встановлення рівності у суспільстві насамперед стосується країн, що перебувають на середньому щаблі розвитку. Тобто ті, які мають прошарки населення з прибутками нижчими за прожитковий мінімум, але водночас у цих країнах наявний численний середній клас. На практиці нерівні можливості акумулюються у певних секторах: нерівність статева, вікова, проблеми корінного населення тощо. Особливе місце в соціальному захисті працівників займають професійні спілки, які покликані представляти та захищати інтереси працюючих громадян у всіх державних структурах.

Недоліком практики формування соціальної політики в Україні є її досить слабкий зв'язок з економічною політикою. Вимоги системного підходу передбачають необхідність, окрім виключно соціальних питань, визначити, по-перше, соціальні напрями економічної політики і, по-друге, економічні напрями соціальної політики. Для реалізації соціальних програм потрібні величезні ресурсі, створення яких — справа економіки, а подолання спаду виробництва та стабілізація економіки неможливі без кваліфікованої, ефективної праці і зайнятості. Тому соціальна політика не може бути повноцінною, якщо вона обмежує сферу свого впливу соціально вразливими групами незайнятої частини населення (дітей, підлітків, матерів — багатодітних та одиноких, інвалідів і пенсіонерів, ветеранів праці та учасників війни, безробітних тощо), тоді як необхідні для цього умови створюються економічно активною частиною населення. Ще однією негативною ознакою існуючих інститутів С. з. в Україні є утриманство. Нині майже 50 % громадян України користуються різноманітними пільгами. Проте суверенність особи несумісна з соціальним, а тим більше державним патерналізмом. Держава повинна забезпечувати соціальний захист своїх громадян, але не перетворювати їх на утриманців. Головною ознакою демократичної держави з розвиненим громадянським суспільством є мінімальна кількість осіб, що залежать від суспільної благодійності.

Всемирный доклад по социальным наукам. — М., 2002; Проблеми соціально-трудових відносин в Україні у контексті міжнародного досвіду // Україна: аспекти праці. — 1998. — № 4; Політичні та економічні перетворення в Росії та Україні. — М., 2003; Мойсюк В. За межами соціального захисту // Профспілки України. - 2002. - № 6.

Т. Ляшенко



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити