Сто днів — час, який громадськість надає урядові чи комусь із високих посадовців для визначення їхньої політики. За цей період з'ясовується, хто здійснює визначальний вплив на них, на кого вони у свою чергу спираються. Саме сто днів тривало друге правління Наполеона І у Франції (14 березня — 22 червня 1815р.) після його втечі з острова Ельба, яке закінчилося військовою поразкою при Ватерлоо. За цей час стало очевидним його прагнення спертися на широкі кола великої і середньої буржуазії, зблизитися з прихильниками політичної свободи, погодитися на обмеження влади конституцією.

С. Рябов