Суд першої інстанції — судова інстанція допоміжного щодо Європейського суду характеру, яка має повноваження виносити рішення у чітко окресленій сфері права ЄЄ. Створений Радою ЄС 24 жовтня 1988 р. для запобігання надмірному навантаженню на Європейський суд. Правовою основою діяльності С. п. і. є ст. 225 [168а] Договору про створення Європейського Співтовариства. С. п. і. не має власного Статуту, але, як і Європейський Суд, має власний внутрішній процедурний Регламент. С. п. і. складається з 25 суддів — по одному від кожної країни — члена. Як і в Європейському суді, судді С. п. і. призначаються на термін 6 років шляхом загальної згоди між країнами — членами. Кожні три роки відбувається зміна частини складу С. п. і. Створенням С. п. і. було покладено край винятковому і монопольному становищу Європейського суду. Це дало також змогу забезпечити більш рівномірний розподіл обсягів роботи між Європейським судом і С. п. і. До сфери юрисдикції С. п. і. належить розгляд у першій інстанції всіх позовів фізичних чи юридичних осіб, предметом яких є правові дії органів та інститутів Європейського Союзу. Нині С. п. і. може виносити рішення в таких справах: спори між органами Співтовариств та їхніми функціонерами; спори між Європейською комісією та підприємствами у сфері діяльності ЄСВІС; спори фізичних та юридичних осіб з органами Співтовариств з питань монополії та демпінгу; спори про відшкодування на підставі мінімальної відповідальності за шкоду, завдану фізичним або юридичним особам діяльністю органів чи функціонерів Співтовариств. Після оголошення вироку С. п. і. існує двомісячний термін, упродовж якого можна звернутися до Європейського суду. Таким чином, С. п. і. створює кращі можливості для звернення службовців і громадян Європейського Союзу до Європейського суду. Відповідно до Протоколу про розташування резиденцій деяких органів і служб європейських Співтовариств і Європолу, прийнятого у 1997 р. разом із Амстердамським договором, Європейський суд і С. п. і. мають резиденцію в Люксембурзі.

О. Кордун