Політологічний словник

Табу — система категоричних заборон і пов'язаних з цими заборонами уявлень, вибудуваних на міфологічному або релігійному підґрунті. Термін "Т." виник у Полінезії і вперше зафіксований англійським мореплавцем Дж. Куком (1728-1779) на островах Тонга в 1771 р. На думку англійського етнолога Дж. Фрезера (1854-1941), термін утворився із дієслова tа (відзначати) і підсилювального прислівника pu, тобто перекладається як "особливо відзначений". Інші вчені перекладають цей термін як "недоторканний, заборонений". Табу характерне для всіх без винятку народів на етапі первісного розвитку, хоч зустрічається і в Стародавній Греції мікенського періоду, і в Стародавньому Римі.

Поява Т. пов'язана з виокремленням в осібну соціальну групу вождів, жерців, шаманів, з життєвою важливістю підпорядкування індивідуума колективові. Духовні корені Т. полягають у міфологізації й сакралізації минулого (особливо міфів, переказів, традицій), що дає підстави окремим вченим вбачати в Т. одну з передумов зародження теократії. Т. можуть стосуватися території, населених пунктів, окремих осіб, соціальних груп, тварин чи видів тварин, продуктів харчування, окремих предметів чи їх класів. В основі Т. лежить ставлення людини до священного, до богів, божеств чи істот, які несуть на собі карб божественного походження або благодаті. Стосунки з ними суворо регламентувались і табуювалися. Водночас Т. означує й уявлення про злих богів або духів; спілкування з ними і з тими предметами чи істотами, яким ці злі божества надали небезпечних здатностей, також табуювалися.

Т. відіграло важливу роль регулятора, інструменту регламентації норм співіснування в первісному суспільстві. Велика роль належить Т. у виникненні моральних уявлень та моралі як соціального інституту, позаяк психологічні настанови, які створювалися людьми і які потім панували над тими ж людьми, трансформувалися в загальнокультурні норми, зокрема й у політичні орієнтації й приписи. Особливе місце належить Т. у викоріненні інцесту (кровозмішення), що мало вирішальне значення в історичному становленні людини. До заслуг Т. належить зокрема його роль у розвиткові мови: для назви табуйованих предметів або стосунків використовувалися слова — замінники, що сприяло збагаченню словникового запасу. Табу також сприяло зміцненню інституту приватної власності, адже табуйовані предмети могли бути виключною власністю тих осіб, які, як вважалося, мали божественне походження. Водночас інститут Т. посилював процеси закостеніння суспільного й духовного життя, сприяв уярмленню жінки в соціальній структурі, гальмував суспільні ініціативи. Надання священного значення соціальним інститутам сприяло розвиткові тоталітаристських тенденцій, обожненню держави та її органів.

Дюркгейм Е. Первісні форми релігійного життя. Тотемна система в Австралії. — К., 2002; Фрейд З. Тотем и табу. Психология первобытной религии и культуры. — СПб., 1997; Каюа Р. Людина та сакральне. — К., 2003.

В. Ятченко




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити