Тиранія (від грецьк. tyrannos — форма правління) — спосіб організації влади, що базується на деспотизмі. Термін походить від часів Давньої Греції, де в полісах була відповідна форма державної влади, що встановлювалася насильницьким шляхом, як правило, базувалася на одноосібному правлінні. Виникла в VII — V ст. до н. е. в результаті боротьби родової знаті та демосу. Тиранія, або синьйорія, існувала в середньовічних містах — державах Північної і Середньої Італії. В сучасному тлумаченні термін набув особливих рис і використовується стосовно форми правління, що базується на деспотизмі, влада на основі жорстокості, без гуманістичних цінностей. У такому значенні державний апарат більшою мірою є репресивним інститутом, ніж регулюючим чи контролюючим. Коло причин, з приводу яких чиняться репресії, максимально широке, стосується поведінки, культури, виробництва та ін. Метою влади за умов тиранії є самозбереження, людина як особистість не має цінності. Реалізація репресій не має (і не може мати) виховної чи профілактичної функції. Репресивними заходами знищують всіх можливих опонентів, інакодумців, зрештою, при масовому характері таких дій, — метою апарату репресій стають самі репресії. Держава фактично чинить терор проти своїх під даних. Як демонструє досвід 1930-х років, в СРСР масові репресії здійснювалися стосовно всіх верств, а врешті й проти тих, хто був їх провідником. Тиранічна влада, як правило, не називає себе такою. Жорстокі дії виправдовуються надметою, загальним благом, специфічними ідеологемами. Така форма правління характерна для тоталітарного політичного режиму.

Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. — 4-е изд. — М., 1989.

Р. Балабан