Політологічний словник

Автократія (від грецьк. autos — один, kratos — влада, що у словосполученні означає самовладдя) — спосіб організації влади — форма правління, за якої необмежена верховна влада належить одній особі. Типова ознака автократії — одноособове правління. Влада не обмежується і не контролюється. Воля або рішення особи, яка уособлює автократичну владу, — є законом. Термін використовується як визначення форми правління або як окремої її ознаки (риси). Він може використовуватись як характеристика, що стосується не тільки управління державою, а й будь-яких управлінських структур державних органів, окремих підрозділів, громадських організацій та ін. В умовах автократії можуть формально зберігатися інститути демократичного укладу, як-от: поділ гілок влади, представницькі органи тощо. Водночас ці органи де-факто не діють, є бутафорськими, а інститути громадянського суспільства слаборозвинені та придушені автократичною владою. Автократія як форма організації влади може бути характерною для тоталітарного та авторитарного політичних режимів залежно від ступеня контролю та утиску громадянського суспільства.

Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К„ 1998.

Р. Балабан




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити