Участь політична — 1) участь громадян у суспільно-політичних справах; 2) залучення членів соціально-політичної спільноти в існуючі усередині неї політичні відносини і структури влади. Основними концепціями У. п. є: теорія раціонального вибору (людина, мовляв, намагається досягти в політиці максимального результату завдяки оптимальним, найменшим зусиллям і затратам); теорія мічиганської моделі (в політичній діяльності домінує партійна ідентифікація людини, яка у свою чергу є похідною від політичної соціалізації); теорія психологічної школи (домінуючими в політичній участі, діяльності є мотиви та установки людини); теорія інституціонального підходу (політична участь залежить не від конкретних психологічних характеристик особистості, її соціального статусу, рівня освіти, а від можливостей громадян (виборців) впливати на владу, уряд). Вирізняють У. п. активну та пасивну, індивідуальну і колективну, добровільну і примусову, традиційну і новаторську, легітимну і нелегітимну. Рівень У. п., її масштаби є показниками ступеня демократичного розвитку суспільства, рівня загальної і політичної культури. У. п. реалізується через відповідну політичну поведінку, діяльність. Існують такі форми У. п.: узгодження свого життя, діяльності з органами влади відповідно до основних конституційно-правових норм; участь у виборчих кампаніях, референдумах, формуванні представницьких органів різних рівнів — від місцевих до центральних; участь у демонстраціях, мітингах, пікетуваннях, інших масових політичних акціях; участь у діяльності політичних партій, громадських об'єднань, в інших організованих формах політичного процесу; безпосередня політична діяльність у формах і на посадах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади, депутатського корпусу тощо; політична діяльність, яка фактично є для людини основним заняттям, джерелом її існування. Це державні діячі, лідери політичних партій, об'єднань, теоретики-ідеологи та ін. У. п. не тільки забезпечує реалізацію інтересів і запитів громадянина в процесі політичної діяльності, а й є дієвим засобом політичної соціалізації, формування політичної культури, громадянської позиції особи.

Головатий М. Ф. Політична психологія. — К., 2001; Демидов А. И., Малько А. В. Политология в вопросах и ответах. — М., 1998; Мельник В. А. Политология. — Минск, 1996.

М. Головатий