Політологічний словник

Автономізація в унітарній державі — процес набуття національними чи територіальними громадами статусу самоврядування. Оскільки політична і правова теорія знає кілька типів автономій — національно-територіальну, національно-культурну, національно-персональну і територіальну, то здійснення певного різновиду автономізації залежить від характеру державного устрою. Так, для країни з федеративним державним устроєм цілком природною є наявність автономних утворень національно-територіального чи територіального типу. Що ж стосується країн з унітарним державним устроєм, то автономізація тут має свою специфіку. її особливістю є те, що в цих умовах можливі два різновиди автономій: національно-культурна чи національно-персональна. Щоправда, як свідчить практика, ці класичні схеми не завжди витримуються в реальній дійсності. Так, Україна, згідно з Конституцією, є унітарною державою, проте у її складі перебуває автономне утворення — АР Крим, яке за формальними ознаками частково підпадає під визначення як національно-територіальної, так і суто територіальної автономії. Разом з тим представники багатьох національно-культурних товариств України, спираючись на норми Конституції, на порядок денний висувають питання щодо ухвалення закону про національно-культурну автономію в Україні. У політичній історії українського державотворення вже був епізод щодо ухвалення закону про національно-персональну автономію. Цей акт здійснила Центральна Рада 21 січня 1918 р. Він засвідчив високий демократизм української політичної еліти тих часів, належну політичну та правову культуру провідників національної ідеї, їх прагнення будувати незалежну Українську державу на принципах рівноправ'я та національного самовизначення в рамках єдиної держави.

Корнієнко М. І. Автономія територіальна / Юридична енциклопедія. — Т. І. — К., 1998.

Л. Шкляр



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити