Політологічний словник

Автономія (від грецьк. autonomia, autos — сам (один), nomos — закон) — 1) прагнення і здатність суб'єкта політики до самоврядування на підставі власного законодавства, до більшої самостійності в межах існуючого підпорядкування без остаточного відокремлення; 2) широке внутрішнє самоврядування регіону (регіонів), а також особливі права всередині місцевого самоврядування, освіти, культури, які надаються національним меншинам (етнічним групам); 3) право населення національно-територіальної одиниці самостійно, суверенно визначати і здійснювати власний розвиток, управляти процесами суспільного життя. В середньовіччі існували такі складні форми А., як комуни і корпорації. Нині А. може бути визначена як характеристика частини держави, територіального утворення, що вирізняється особливостями національного складу і побуту населення. Як правило, на автономній території діють власні юридичні норми, які, з одного боку, не повинні суперечити конституції держави, куди вона включена як частина, а з другого — повинні захищати інтереси її населення, його звичаї, традиції, культуру, інші надбання. А. може бути політичною і адміністративною. Вирізняють також А. адміністративно-територіальну, національно-територіальну, національно-культурну. А. адміністративно-територіальна є одним із способів децентралізації державної влади в унітарній державі і передбачає певний ступінь самостійності всіх або більшості територіальних частин держави незалежно від складу населення. Національно-територіальна А. передбачає надання окремій частині (частинам) унітарної держави, яка населена переважно представниками будь-якої національної меншини, самостійності у вирішенні питань внутрішнього життя. Національно-культурна А. надає національним меншинам права і можливості використовувати свої культурні традиції, мову, релігію тощо.

Политология: Словарь-справочник / М. А. Василик, М. С. Вершинин и др. — М., 2000; Даниленко В. И. Современный политологический словарь, — М., 2000.

М. Головатий