Політологічний словник

Бюрократія (фр. bureaucratie — панування канцелярії)— специфічне явище суспільного життя, ієрархічна система організації управління суспільством; форма відносин (політичних, економічних, соціальних, ідеологічних тощо), за якої центри виконавчої влади практично незалежні від більшості їх членів; вищий, привілейований прошарок (апарат) чиновників — адміністраторів у державі, наділених особливими функціями, які дають їм змогу стояти над інтересами народу.

Проблеми Б. досліджуються політичною наукою понад два століття. Науковий аналіз поняття Б. вперше здійснив Гегель, який розробив модель з трьох рівнів: 1) державна влада; 2) адміністрація; 3) громадянське суспільство. К. Маркс замінив поняття "адміністрація" поняттям Б., під яким розумів буржуазний державний апарат як інструмент класового панування.

Дослідженням теорії Б. займалися Мертон, Бендикс, Ф. Селзнік, А. Гоулднер, Крозьє, Ліпсет, фон Л. Мізес та ін. Основна увага цих досліджень була спрямована на аналіз функцій та структури бюрократичної організації, в якому процес бюрократизації розглядався як явище раціональне. Теоретичні витоки сучасної теорії Б. належать Сен-Симону, який першим звернув увагу на роль організації у розвитку суспільства, вважаючи, що в організаціях майбутнього влада не повинна передаватися спадково, а зосереджуватиметься в руках людей, які володіють спеціальними знаннями. Певний внесок у теорію Б. зробив Огюст Конт, який теоретично обґрунтував органічний зв'язок порядку і прогресу. Систематичний розвиток проблематики Б. вперше зробив Макс Вебер, який правомірно вважається засновником теорії "раціональної бюрократії". Вебер визначає Б. найефективнішою системою державного управління суспільством. Вебер визначив основні вимоги та ідеальні риси Б. До вимог відомий учений зарахував: а) суворий розподіл обов'язків; б) професіоналізм; в) міцну дисципліну службовців. Веберівська концепція Б. розкриває ідеальні її риси: 1) розподіл функцій між чиновниками згідно із законом; 2) організація жорсткої субординації усередині державного апарату; 3) призначення службовця за професійним фахом; 4) оплата праці відповідно до рангу; робота в державних закладах — основне заняття службовця; 6) звільнення чиновника можливе лише вищим органом управління; 7) рядові чиновники не приймають політичних рішень. Таким чином, згідно з теорією М. Вебера, бюрократична організація характеризується: а) ефективністю, яка досягається за рахунок суворого розподілу обов'язків між членами організації, що дає можливість використовувати висококваліфікованих спеціалістів на керівних посадах; б) суворою ієрархізацією влади, яка дає змогу вищим посадовим особам здійснювати контроль за виконанням завдання співробітників нижчого рівня; в) формально встановленою і чітко зафіксованою системою правил, яка забезпечує одностайну управлінську діяльність та застосування загальних інструкцій до окремих випадків у короткий термін; г) невиразною адміністративною діяльністю та емоціональною нейтральністю відносин, які складаються між функціонерами організації, де кожний з них виступає не як індивід, а як носій соціальної влади, представник певної посади. Проте, визнаючи ефективність Б., Вебер висловлює побоювання, що її неминучий повсюдний розвиток може призвести до придушення індивідуальності, втрати нею особистісних якостей. Вебер робив принципове розмежування між політичною та бюрократичною діяльністю. Відхилення від нормативного регламенту Б. призводить до ліквідації особистої незалежності, казнокрадства та ін. Бюрократичне чиновництво повинно мати свій службовий етичний кодекс, згідно з яким служба розглядається не як джерело ренти і прибутків, а як служба справі, службовий обов'язок і не персональна ділова мета. Виродження апарату Б. починається саме тоді, коли зазначені умови не витримуються і тому відбувається процес емансипації апарату від суттєвих цілей, він перетворюється на машину, функціонуючи не для вирішення змістових завдань, а для самої себе.

Одним із важливих у теорії Б. є питання про легітимацію бюрократичної влади. Вирішуючи питання про умови формування управлінських відносин, американський соціолог Алвін Гоулднер зробив висновок про те, що існує два типи Б. — представницька, влада якої спирається на знання та досвід, і авторитарна, що існує за рахунок всіляких санкцій для зміцнення своєї влади. У межах теорії Б. розглядається і більш загальна проблема співвідношення Б. і демократії. Сучасні суспільствознавці наголошують на загрозі демократії з боку Б., але не бачать перспективи розвитку суспільства без Б. "Бюрократичне управління, — робить висновок Людвіг фон Мізес, — це управління, яке повинно йти слідом за розробленими правилами та розпорядженнями, встановленими владою вищих органів. Обов'язки бюрократа — виконувати те, що наказують йому ці правила та розпорядження. Його свобода дій щодо власної упевненості обмежена. Таким чином, Б. не має власної ідеології, тому першим еквівалентом її замінника є фетишизація держави, яка являє собою основну ідеологічну рису будь-якої бюрократії".

Формування Б. перехідного періоду, до якого належать усі країни пострадянської доби, характеризується відсутністю стратегічних напрямків розвитку суспільства. Тому Б. як універсальна форма соціальної організації відверто виявляє тенденцію до сваволі, формалізму, корупції, підпорядковує правила і завдання діяльності організацій переважно для цілей власного збереження і зміцнення. Сила й згуртованість Б. породили думку про те, що вона є своєрідним класом, у руках якого перебуває реальна влада. В перехідних суспільствах так воно і є.

Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990; Мизес. Бюрократия. Запланированный хаос. Антикапиталистическая ментальность. — М., 1993; Політологічний енциклопедичний словник. — К., 1997; Современная западная социология. Словарь. — М., 1990.

А. Пахарєв






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.