Політологічний словник

Авторитаризм (від лат auctoritas — влада, вплив) — один із різновидів недемократичних видів правління та політичного режиму, що характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або певної політичної сили. А. характеризується насамперед такою організацією влади, за якої монопольне становище посідає виконавча влада, яка контролює всі інші — законодавчу та судову. З цього погляду цей тип влади близький до тоталітарного режиму правління, хоча й не тотожний йому. А. визначається ще й як спосіб державного правління. Характерними рисами його у цьому відношенні є: фактична відсутність поділу влади; жорстка централізація управління, яка гарантується ієрархічною структурою влади — жорсткої вертикалі влади з верху до низу; командно-адміністративні методи керування; призначення як принцип кадрової політики замість обрання за конкурентним принципом; непрозорість кадрової політики, яка призводить до появи замкнутої у собі правлячої верхівки — номенклатури або кліки, як правило, відчужених від інтересів народу; мотивами державної служби виступають не інтереси суспільства чи держави, а особиста відданість особі, що персоніфікує владну силу; реалізація публічної політики характеризується відсутністю зворотних зв'язків з громадськістю; значне обмеження громадянських та політичних прав і свобод людини і громадянина; відсутність реальної багатопартійності та виборів на альтернативних засадах; практична відсутність впливової опозиції, яка по суті зводиться до інакодумства чи дисидентських проявів; підконтрольність засобів масової інформації. Політичною опорою, на якій тримається А. режим, виступає армія та інші силові структури. Зокрема, надмірну роль відіграють спецслужби, діяльність яких не контролюється суспільством. По суті А. — це різновид репресивної системи політичного правління, за якого політична доцільність завжди бере гору над правом і законністю.

На відміну від тоталітаризму як крайньої форми адміністративно-командного типу влади та її концентрації в одних руках, А. є м'якшою формою недемократичного правління. Останній за певних умов допускає поділ влади, наявність профспілок і навіть багатопартійність та, хоча й підконтрольні, але вибори до представницьких органів влади.

Тому за певних обставин А. може розглядатися як проміжна ланка при переході від тоталітаризму до демократії, оскільки дає можливість зберегти керованість суспільно-політичними процесами у трансформаційний період, коли загострюється політична боротьба, посилюється участь мас у політиці тощо.

Сам по собі А. не існує у "чистому" вигляді, а є характеристикою певних форм правління. До таких форм належать: монархічні, диктаторські, військові та інші режими авторитарної влади. А. нині є досить поширеною моделлю влади для країн так званого третього світу та країн посттоталітарного етапу розвитку. Причинами такої популярності А. можна вважати соціально-економічні труднощі, брак демократичної політичної культури; нерозвиненість засад громадянського суспільства; здатність демократичної влади забезпечити суспільний порядок; можливість маневрування ресурсами тощо. Такі риси А. вважаються досить ефективними при здійсненні радикальних економічних, соціальних та політичних реформ.

Лебедєва Є. Авторитаризм в Африке: типология, эволюция, перспективы // Мировая экономика и международные отношения. — 1990,— №4; Мясников О. Авторитаризм // Віче. —1994. — № 4; Якушик В. М. Різновиди політичних режимів // Віче. — 1995. — № 9.

Л. Шкляр




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити