Політологічний словник

Агресія (від лат. aggressio — напад) — усі види та форми незаконного, з погляду Статуту ООН, збройного нападу та застосування сили однією державою чи групою держав проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іноземної країни, народу (нації). Обов'язкові ознаки А. — першість (ініціатива) щодо відповідного об'єкта, тому поняття А. не використовується для визначення дій сторін у громадянських війнах, внутрішніх конфліктах. Збройна (пряма) А. засуджується світовою громадськістю як один з найтяжчих міжнародних злочинів. Визначення А. набуло практично-політичного значення в 20 — 30-х роках XX ст. у зв'язку з відмовою більшості держав від права на війну і одночасним прагненням деяких політичних режимів до світового збройного нападу, а також через агресивність задуму, намірів та інтенсивність дій суб'єкта міжнародної політики щодо панування. У 1927 р. Лігою Націй була прийнята Декларація про агресивні війни, яка проголосила: "Будь-яка агресивна війна є і залишається забороненою" (п. 1). Ідеологічне та політичне змагання найвпливовіших держав навколо загальноприйнятого визначення А. тривали майже 40 років, починаючи з Лондонської конвенції (1933). Право на визнання факту А. належить Раді Безпеки ООН, яка згідно з резолюцією "Про визначення агресії" (1974) враховує такі моменти: першість, ініціатива збройного нападу або інше застосування збройної сили проти суверенітету держави; відповідність дій суб'єкта міжнародного права приблизному переліку агресивних актів; співучасть у формі надання своєї території для агресії; конкретність підходу та всебічне врахування обставин початку збройної боротьби країн. Залежно від змісту і форм дій вирізняють А. пряму (вторгнення на територію іншої країни, напад, окупація, в тому числі й тимчасова, бомбардування, блокада морських портів, порушення правил військової присутності згідно з попередніми домовленостями та ін.); непряму, в якій збройна сила агресора використовується приховано, замасковано, у формі найманців, бандитських формувань; співучасть у діях агресивних держав. Найнебезпечнішою формою А., злочином перед людством вважається неспровокована пряма А., або ж агресивна війна. Міжнародною спільнотою не визнаються територіальні надбання, матеріальні здобутки, отримані внаслідок такої війни. З метою запобігання та припинення А. до агресора застосовуються колективні заходи та примусові санкції без збройної сили (припинення економічних проектів, розірвання дипломатичних стосунків) або із застосуванням збройної сили (колективні воєнні акції, блокада морських портів, шляхів постачання зброї тощо). Згідно з визначенням А. Радою Безпеки ООН вона передбачає міжнародну відповідальність як держав — агресорів (обмеження здійснення свого суверенітету, репарації, реституції), так і фізичних осіб, винних в А. (кримінальна відповідальність). Ті держави, які застосовують збройні сили для оборони у відповідь на напад, не можуть вважатися агресорами. Застосування державою сили припускається тільки у крайньому разі: при здійсненні права на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться збройний напад на члена ООН, і тільки доти, доки Рада Безпеки не вживе заходів, необхідних для підтримання міжнародного миру і безпеки. Окрім санкцій проти агресора, застосовуються також різноманітні міжнародні заходи для ліквідації її наслідків.

Сучасна практика міжнародних відносин ревізує розглянуте визначення А. Про це свідчить війна країн НАТО проти Сербії, а також напад США на Ірак (2003 р.).

Статут ООН зобов'язує своїх членів вирішувати всі свої суперечки тільки мирними засобами, не допускаючи жодних винятків, утримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави. Дійовим засобом проти А. має стати створення всеохоплюючої системи міжнародної безпеки, виключення військового насилля як засобу вирішення конфліктів, роззброєння, скорочення збройних сил, прийняття оборонних воєнних доктрин, ліквідація всіх видів зброї масового знищення.

Лук'янов А. В. Теорія міжнародних відносин. Основні поняття. — К., 1999; Політологічний енциклопедичний словник. — К., 1997.

В. Храмов






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.