Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005
Вольтер
Вольтер (Франсуа Марі Аруе) (1694 — 1778) — видатний французький мислитель. Був камергером, придворним історіографом, а також перебував на службі у прусського короля Фрідриха II. Започаткував новий принцип висвітлення всесвітньої історії, який спирався на так звані засади внутрішньої еволюції світу. На думку Вольтера, на людську свідомість вирішально впливають три основні обставини: клімат, уряд, релігія. Під кліматом Вольтер розумів певну сукупність географічних умов, під урядом — спосіб правління, під релігією — нетерпимість, переслідування і фанатизм. Клімат, за Вольтером, — пасивна субстанція, уряд і релігія — активні. Вважав, що світом правлять найперше погляди, хоча і не заперечував певної ролі в історичному процесі окремих обставин. Зазначав, що у республіці («Республіканські ідеї») повинна панувати гарантія свобод, а уряд має спиратися на закон. Проте рівність перед правом не вважав соціальною рівністю, бо майнова нерівність, мовляв, об'єктивна. Обстоював ідею, що у всесвітній історії є дві помилки — фанатизм породження релігії та політичний деспотизм. Ідеал освіченого монарха вбачав в образах китайських імператорів, а також в образі Людовіка XIV. Найвідоміші твори: «Історія царювання Людовіка XIV і Людовіка XV», «Історія Російської імперії за царювання Петра Великого», «Республіканські ідеї«», «Філософські повісті та оповідання, мемуари і памфлети».
Головатий М. Ф. Соціологія політики. — К., 2003.
М. Головатий