Політологічний словник

Аддикція влади (англ. addict — наркоман; звичка, схильність до чогось) — сукупність проявів аддикативної поведінки (що модифікує емоції індивіда сприятливим для нього способом), котра характеризується метафоричними висловами "комплекс влади", "жадоба влади", "сп'яніння владою" й означає наркотичне прагнення до постійного владарювання. Саме з цим політичним феноменом тісно пов'язана проблема обмеження влади. І. Кант висловлював думку, що нероздільне панування неминуче спотворює судження розуму, а тому владу не можна зосереджувати в руках однієї особи, ким би вона не була ("влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно").

На думку західних психологів і соціологів, влада в умовах монополії тяжіє до того, щоб стати хворобливою звичкою, яка згубно впливає на тих, хто нею володіє, і на тих, хто перебуває під впливом такої влади. Для певної категорії людей влада має найвищу особистішу значущість і цінність, супроводжується інтенсивними емоційними переживаннями, пов'язаними з її здійсненням. Так, Е. Каннет звернув увагу на те, що А. Гітлер був не так політиком, як біопсихічним типом можновладця. За оцінками деяких дослідників (В. Миневич, С. Рожков), А. в. змінює всю структуру цінностей. Прагнення влади спочатку, як правило, підпорядковується мотивам благодіяння інших людей (поліпшення матеріального становища, сприяння утвердженню певних ідеалів, соціальні перетворення тощо), але в процесі здійснення влади остання набуває самодостатнього значення. У жертву владі поступово приносять колишні ідеали, прихильність до конкретних людей та їх інтересів, міжособистісні стосунки затискуються в тісні рамки соціальної ієрархії. Разом з тим адцикативний характер "комплексу влади" не заперечує прагнення задовольняти інтереси інших людей (найчастіше лише до моменту виникнення загрози владі самого адцикта). У позбавленні влади адцикт вбачає крах, фрустрацію, що супроводжується різноманітними складними особистісними реакціями (відхід від політики, позбавлення ідентичності, самодостатності, девіантність тощо). З іншого боку, наявне настійливе прагнення аддикта до відновлення влади, здійснення її в інших формах.

У людських спільнотах усталеність відносин панування — підпорядкування сприяє засвоєнню і збереженню соціального досвіду, стабільності політичної системи. Боротьба за владу, постійна зміна лідерів поряд з усуненням небезпеки А. в. призводить, як правило, до внутрішньої нестабільності, почасти стагнації політичної системи. У будь-якому разі означені процеси тісно пов'язані з політичним феноменом А. в., що становить серйозну небезпеку як для тих, хто прагне влади, так і для суспільства загалом.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997.

О. Рублюк






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.