Генезис (грецьк. genesis) — походження, становлення і розвиток, результатом якого є певний стан об'єкта, що досліджується. Генезис природних і соціальних явищ цікавив і цікавить філософію та науку від античності до наших днів. Пояснення генезису природних і соціальних об'єктів дістає наукове пояснення в еволюційних теоріях дисциплінарного, міждисциплінарного, загальнонаукового та філософського характеру. Дослідження у сучасній науці та філософії природних і соціальних об'єктів як самоорганізаційних, саморегулюючих, саморозвиваючих багаторівневих складних систем спричинилося до формулювання концепції системогенезу і виявлення таких закономірних тенденцій цього процесу, як: мінімальне забезпечення становлення системи, що зароджується, закладка її компонентів, їх консолідації в напряму одержання корисного для системи результату, відносність принципу історизму в поясненні переключення функціональної системи з однієї програми на іншу. Пояснення генезису природного і соціального буття в сучасній науці пов'язується також із принципами глобального еволюціонізму, структурно-синхронічним і генетично- діахронічним вивченням об'єктів.

Большой энциклопедический словарь: философия, социология, религия, эзотеризм, политэкономия / Главн. науч. ред. и сост. С. Ю. Солодовников. — Минск, 2002.

О. Рублюк