Політологічний словник

Громадська думка — 1) один з проявів масової суспільно-політичної свідомості, що відображає ставлення народу чи певної його частини до влади; 2) історично обумовлений і змінний стан громадянської свідомості великих груп людей (Є. Вятр); 3) сукупна, надособистісна позиція, точка зору певної структурно-означеної спільності людей на конкретні події, проблеми, рішення державних, політичних, суспільних інституцій. Г. д. — явище досить умовне, оскільки об'єктивно вона не є певною сумою точок зору відповідної кількості людей. Люди по-різному розуміють сутність тих чи інших політичних явищ, подій, вкладають у них своє бачення, відповідно їх ідентифікуючи. Феномен "Г. д." глибоко проаналізували А. Л. Лоуелл ("Громадська думка і народний уряд"), У. Ліпман ("Громадська думка"), інші вчені. А. Л. Лоуелл вважав, що Г. д. є базисною структурою поглядів, у цілому прийнятою і сприйнятою певною спільнотою, доводив, що у суспільстві, де існують принципові розбіжності думок, не може бути ні Г. д., ні народного уряду. У. Ліпман вважав Г. д. комплексом стереотипів, у межах яких і керуючись якими люди діють в окремих групах. Г. д. виконує експресивну, контрольну, консультативну, директивну функції, може бути моністичною чи плюралістичною, прогресивною і консервативною. Прогресивна Г. д пов'язана з позитивними змінами у суспільстві. Консерватизм Г. д. з огляду на важливі суспільно-політичні процеси в країні та за її межами зумовлений тим, що громадяни пов'язують ці процеси безпосередньо із задоволенням або незадоволенням власних інтересів, потреб, сподівань. Інститут Г. д. є постійним фактором моделювання, організації діяльності усіх елементів і структур політичної системи суспільства, соціальних інститутів, органів влади тощо. Г. д. має велике значення для процесу підготовки і прийняття загальнодержавних рішень, законодавчих, нормативних актів, урядових рішень, сприяє демократизації суспільного життя, ширшому залученню громадян до суспільно-політичної діяльності. Г. д має в собі і певні суперечності, якщо її формують штучно, "роблять" на замовлення, на догоду певній політичній силі. Вона відображає певний моральний стан суспільства, рівень його демократичності.

Хмелин В. Н. Социология политики. — К., 1992; Головатий М. Ф. Політична психологія. — К., 2001; Доценко Е. Л. Психология манипуляции. — М., 1997; Ионин Л. Массы и власть // Власть. — М., 1989; Маслоу А. Психология бытия. — М., 1997; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997; Психологія масової політичної свідомості та поведінки / Відп. ред. В. О. Васютинский. — Самара, 1999. — Т. 1,2; Гард Г. Общественное мнение и толпа. — М., 1992; Фрейд 3. Массовая психология и анализ человеческого "Я" // Я и Оно: Тр. разных лет. — Тбилиси, 1991.

М. Головатий






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.