Політологічний словник

Гуманізм (від лат. humanus — людський, людяний) — форма життєвої практики, система мислення людей, світоглядний принцип, які ґрунтуються на переконанні, що людина є найвищою суспільною цінністю, на впевненості в здатності людини до необмеженого розвитку і самореалізації всіх її сутнісних сил, здібностей і талантів. Ідея гуманізму — одна з центральних у людській культурі та історії цивілізації, змістовим стрижнем якої визначено гуманність, що розуміється як людяність, людинолюбство, повага до людської гідності.

Гуманізм бере початок ще з II ст. до н. е. Цицерон визначає гуманізм як основну ідею "звільнення" і "збагачення" людини. В епоху Ренесансу гуманістична концепція набуває подальшого розвитку: Данте, Петрарка, Бокаччо, Піко дела Мірандола поглибили розуміння гуманізму, відобразили його як вираз "цілісності людського духу", свідчення "повноти та неподільності природи людини". З епохи Відродження термін "гуманізм" використовується у двох основних значеннях: 1) філософське вчення, що теоретично-світоглядно об'єднує положення про пріоритет у суспільному житті людських цінностей: благополуччя, щастя; 2) гуманізм як літературно-художній, етично визначений напрям, що утверджує ідеал людини як високоморальної і освіченої особистості. Окрім того, гуманізм має ще один, суто особистісний "вимір": його розуміють як систему установок індивіда на соціальні об'єкти (людина, спільнота, жива істота), а саме: співчуття, співпереживання; щира радість за удачу і успіхи іншого; наявність мотивацій, які спонукають людину до дружнього спілкування, зумовлюють "поведінку, що допомагає" (симпатія, альтруїзм).

Протягом історичної еволюції гуманізм набирає різних форм і відтінків. Істотні відмінності відрізняють теологічну та атеїстичну версії гуманізму. Світський гуманізм поділяється на натуралістичні та соціально-культурні різновиди. "Космічні" гуманістичні ідеї співіснують з екзистенційними, прагматичними, суто "земними" уявленнями про людину, сенс і "призначення" її життя. "Трагічна" концепція гуманізму протистоїть оптимістичній. Гуманізм "слухняності та пристосування" заперечується вченням про "звільнення завдяки бунту". Видатні гуманісти ХVІІ-ХІХ ст. (Ф. Бекон, Р. Декарт, Дж. Локк, Д. Юм, Вольтер, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Г. Лессінг) надавали великого значення людині, вірили в її розум (раціоналізм), вважали, що людина має гармонійно поєднувати духовне і тілесне. Гостра суперечка простежується між марксистською, атеїстичною, соціально-визначеною концепцією гуманізму та теологічними альтернативами (православ'я, протестантизм, католицизм). Типова риса "класичного" гуманізму — утвердження нового порівняно із середньовіччям образу людини; усвідомлення самобутності кожної особистості, її здатності творити себе.

Кредо гуманізму — визнання цінності окремого індивіда, незаперечного і невід'ємного права на життя, свободу і власність (Дж. Локк). Антропоцентристський погляд на людину в творах гуманістів набуває етично-естетичного оформлення (філософія серця та ідея "внутрішньої людини" Г. С. Сковороди), супроводжується утвердженням нової форми рівності людей — рівності всіх перед законом, що містила в собі могутній потенціал ідеї правової держави і демократії, суспільства, що забезпечить можливість людини жити гідно (М. Монтень). Дискусійними в доктрині гуманізму залишаються ідеї щодо можливості людини бути необмеженим господарем над природою ("згубна самовпевненість розуму" — Ф. Хайєк); абсолютизація індивідуальності, нехтування соціальних факторів людського життя тощо. Акцентуючи особливу увагу саме на цих моментах, матеріалістична, в тому числі марксистська, концепція запропонувала соціально-визначену модель гуманізму суспільної асоціації, що здатна подолати відчуження людини, в "якій вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх" — "практичний", "позитивний гуманізм" (К. Маркс). Щоправда, утопічність марксистського ідеалу виявила суспільна практика.

У другій половині XX ст. набуває поширення "новий гуманізм", який являє собою систему заперечень тоталітаристського, антидемократичного режиму, в якому б конкретному соціально-політичному вигляді він не існував. У 50-ті роки XX ст. в європейській соціально-філософській думці виразно простежуються два напрями гуманістичної орієнтації. Один з них пов'язаний з осмисленням людської долі у світлі можливостей і перспектив соціального поступу. Другий акцентує увагу на сучасних проблемах буття людини. Саме тоді виникають і активно впроваджуються різні соціальні проекти гуманізації людських стосунків на виробництві, у повсякденному житті й спілкуванні. Показова концепція "якості життя" і "гуманістичного комунітаризму" (Е. Фромм). Поширюються екзистенціальні проекти гуманізму: песимістичний (М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, А. Камю) і оптимістичний — "позитивний екзистенціалізм" (Л. Тренс, М. Поланті, Р. Мей, Д. Хелбрун).

Останні десятиліття XX ст. (60-90-ті роки) позначені новим поглибленням інтересу до проблеми людини, гуманізації суспільства. "Перевідкриття гуманізму" — головна риса сучасного стилю мислення (С. Тулмін). "Новий погляд" на гуманізм означає насамперед уточнення принципів розуміння людини і світу, її буття, відмову від уявлень про людину лише як "агента соціальних сил" і елементарного продукту суспільних відносин. Істотною рисою нових підходів є відродження ренесансного тлумачення людини як вільної у своїй самореалізації особистості, порідненої зі світом природи, поверненої до емоцій, еросу, власного тілесного начала. Таке "перевідкриття гуманізму" зумовлене сучасним перебігом подій в світі і сукупністю глобальних проблем, які піддають сумніву подальше існування homo sapiens. Ідеї "оновленого гуманізму" — людський вимір економіки і політики, екологічна етика та "мораль не насильства", діалог та толерантність як імперативи людських взаємин, "активізм" як принцип ставлення до несприятливих умов буття, соціальний прагматизм, орієнтація на реальні проблеми і турботи "земної людини" забезпечують йому широку соціальну базу, підтримку з боку різних верств населення. Істотною особливістю концепції "нового гуманізму" є захист ідей про поєднання індивідуальних та групових ціннісних вимог, соціальних, національних та загально-цивілізаційних інтересів. У працях Н. Казанса, Л. Полінга, П. Куртца, Р. Селларса висловлюються положення щодо проблеми поліпшення життя засобами прагматичного соціально-культурного гуманізму. Ця тенденція також широко відображена в діяльності сучасних українських суспільствознавців. Відповідальне, усвідомлене ставлення до природи, соціуму, світу людини — головна ідея сучасної гуманістики. Тому в XXI ст. дотримання прийнятих гуманістичних стандартів має стати основним критерієм цивілізованості політичних діячів, партій, громадських рухів, держав і державних союзів.

Митрошенков О. А. Онтология гуманизма и тоталитаризма. — М., 1993; Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник / Авт. — упоряд: Андрущенко В. П. та ін. — К., 2002; Политологический словарь (http://www.home. ricor.ru/l_9/ slovar.html); Политологическая энциклопедия: В 2 т. / Под ред. Г. Ю. Семигина. — М., 2003.; Холличер В. Личность и гуманизм. — М., 1981; Проблема человека в западной философии. — М., 1988; Бердяев Н. О назначении человека. — М., 1983; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997; Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С. С. Аверинцев, Э. А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичев и др. — 2-е изд. — М., 1989; Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии: Учеб. пособие для вузов. — М., 1991; Соціальна філософія: короткий енциклопедичний словник / За заг. ред. В. П. Андрущенка, М. I. Горлача. — К.; Харків, 1997.

Г. Калінічева






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.