Політологічний словник

Демократія (від грецьк. demokratia — народовладдя) — державний режим, стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні та діяльності органів державної влади. Різновидами демократичного державного режиму є режим парламентської Д., демократично-ліберальний, національно-демократичний. Основні риси Д.: верховенство права як загальна міра свободи та рівності в суспільстві; принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, які стримують одна одну; принцип політичного плюралізму, одним з виявів якого є багатопартійність: принципи виборності представницьких органів державної влади і колегіальності в діяльності державного апарату тощо. Ознаки Д.: панування в державі законності, розвинена система законодавства, високий рівень розвитку прав і свобод людини, дієвість гарантування цих прав і свобод, визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права у процедурах виборів, референдумів тощо. Ознакою демократичних порядків при прийнятті рішень вважається чітке визначення здійснення всіх процедур та процесів за допомогою регламентів. Цьому найбільше відповідає республіканська форма державного правління парламентського чи президентського типу. Д. передбачає процедури прийняття рішень відповідно до волі більшості з визнанням і поважанням прав і потреб меншості, культуру дотримання закону й конституційного порядку, толерантне, терпиме ставлення до інших думок і позицій, готовність до компромісу у розв'язанні спірних питань.

Д. може виявлятись як у державній, так і в недержавній суспільно-політичних організаційних формах (внутріпартійна, виробнича Д. та ін.), хоча найбільш поширеним є її розуміння як державної форми політичного режиму на противагу антидемократичним режимам (авторитаризму, тоталітаризму, диктатурі, деспотизму, фашизму та ін.). За формою і способом здійснення Д. поділяється на безпосередню (референдум, пряме голосування, всенародне обговорення та ін.) і представницьку, яка, забезпечуючи статус народу і членів певних громад як основних джерел державної влади і місцевого самоврядування, сприяє втіленню їх волі і конкретного рішення через обраних населенням представників — депутатів.

Справжня Д. є альтернативою як тоталітарно-авторитарному централізму, так і анархістському децентралізму. Це такий стиль соціальних взаємин, коли їхні учасники здатні свідомо й відповідально покладати на себе функції "центру", долати відчужене ставлення до всезагального інтересу; коли авторитет сили чи майна витісняється авторитетом людяності, освіченості, компетентності тощо.

Легітимна влада демократичного суспільства залежить від волевиявлення народу. Д. — не тільки справедливі, правові закони, не самі тільки розумно сконструйовані інституції й установи, а ще й демократично налаштоване громадянство. Демократичні закони та установи не діятимуть демократично, якщо відсутня демократична свідомість громадянства, демократичний менталітет. Д. — не тільки участь у виборах і референдумах, а й згода народу жити в умовах існуючої влади, виконувати, дотримуватися її настанов.

В сучасних умовах політичний демократизм, окрім іншого, означає: особисту, індивідуальну свободу людини; спосіб управління суспільними справами, певний режим, порядок здійснення влади; соціальну активність, участь громадян у житті держави, у розв'язанні суспільних проблем. Д. дає окремій особі певний рівень свободи, право діяти на власний розсуд в особистому житті, свободу вибору і обрання представників влади, свободу слова тощо. Д. — безсумнівна цінність, яка не припускає жодних обмежень. Д. — це наказ урядові не допускати таких порядків, які б обмежували права і свободи людей. Проте коли Д. розуміють тільки як негативну, зворотну проекцію тоталітаризму (як тоталітаризм навпаки), вона перетворюється на охлократію. Найпершою умовою демократичності суспільства є демократична настроєність громадянства, відповідний рівень громадянської культури. Д. — це духовний стан людей, характер їхніх уявлень про самих себе, про свої права, можливості та обов'язки. Д. буває такою, якими є самі люди. Разом з тим Д. — важлива й універсальна політична умова й засіб оптимізації організації, функціонування і вдосконалення суспільства й держави, вільного розвитку особистості.

Салман А. М. Современная демократия: очерки становлення. — М., 1997; Громыко А. Л. Политические режимы. — М., 1994; Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В. С. Журавський, О. В. Зайчик, О. Л. Копиленко, Н. М. Онищенко; За заг. ред. В. С. Журавського. - К., 2003.

О. Бабкіна





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити