Політологічний словник

Державний переворот — несподіване неконституційне захоплення влади, незаконна зміна правлячої верхівки у державній владі, яка не полягає у зміні форми правління, типу соціальних та економічних відносин. Д. п. — за характером колективне політичне насилля, а також прагнення за допомогою створення атмосфери залякування, терору та агресивної пропаганди ідеологізувати і легітимізувати подію.

Специфічною властивістю Д. п. є те, що його джерелом є змова, яка виникає в самих інститутах державної влади. Д. п. не має інших цілей, крім руйнування легітимності існуючої влади, утвердження на вищому рівні державної влади іншої особи або групи осіб, які утримують здобуті повноваження силою. З огляду на неконституційність перевороту його потрібно кваліфікувати як політичну зміну в напрямі прогресу, а часом експлуатувати тезу про забезпечення суспільного порядку у країні та демократичне управління суспільством на шляху реалізації ідеї "правової держави" (Російська Федерація, жовтень 1993 р.).

Як свідчить світова політична історія, іноді результатом державного перевороту є створення нового політичного режиму. Оцінка наслідків перевороту залежить від характеру сформованого політичного режиму — авторитарний, ліберальний, тоталітарний або демократичного спрямування. Марш Муссоліні на Рим у 1922 р. сприяв утвердженню фашистської диктатури; переворот у 1974 р. в Португалії відкрив можливість здійснити Рух капітанів, "революцію гвоздик" — зміни, які дали змогу створити демократичний соціальний порядок.

Метою Д. п. може бути реставрація минулих соціально-політичних порядків. В історичній ретроспективі така реставрація

часто має реакційний характер і не сприяє установленню демократичного режиму.

Гришаев П. И., Чибиряев С. А. Режим террора и беззаконня. — М., 1979; Політологічний енциклопедичний словник. — К., 1997.

В. Храмов





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити