Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Емський указ 1876 р.

Емський указ 1876 р. (Висновки Особливої Наради для припинення українофільської пропаганди після виправлення відповідно до зауважень, зроблених Олександром II травня 1876 р. у м. Емс) — таємне розпорядження, підписане 18 (ЗО) травня 1876 р. російським царем Олександром II у м. Емс у Німеччині поблизу Вісбадена, про заборону друку і поширення книжок українською мовою. У цьому документі зазначалося, що з метою попередження небезпечної щодо держави діяльності українофілів необхідно здійснити такі заходи: Міністерству внутрішніх справ — не допускати ввезення у межі імперії, без особливого дозволу Головного управління у справах друку, будь-яких книг, що видаються за кордоном на малоросійськім наріччі (тут малося на увазі книги як духовного змісту, так і навчальні, і взагалі книги, призначені для початкового читання); заборонити в імперії «друкування на цьому наріччі будь-яких оригінальних творів або перекладів», за винятком історичних пам'яток з додержанням правопису оригіналів, творів красного письменства з використанням тільки загальноприйнятого російського правопису. Причому дозвіл на друкування творів красного письменства давати після розгляду рукописів у Головному управлінні у справах друку; заборонити на цьому ж наріччі сценічні вистави, тексти до музичних нот і публічне читання; підтримати ворожу до українофільства газету «Слово», що видається у Галичині, постійною субсидією; заборонити прихильну до українців газету «Киевский телеграфі.». Цим розпорядженням Міністерству народної освіти приписувалось посилити нагляд з боку місцевого начальства, щоб не допустити у початкових училищах викладання будь-яких предметів на малоросійському наріччі; вилучити з бібліотек усіх рівнів училищ у малоросійських губерніях книжки «оригінальних творів і перекладів на тому же наріччі»; звернути «серйозну увагу на особовий склад викладачів у навчальних округах Харківському, Київському, Одеському, зобов'язавши попечителів цих округів скласти іменні списки викладачів з відміткою про благонадійність кожного у відношенні до українофільських тенденцій, а відмічених неблагонадійних чи сумнівних перевести у великоросійські губернії, замінивши їх уродженцями цих останніх». У документі зауважувалося, що в майбутньому відповідальність за підбір осіб на викладацькі місця, їх благонадійність у зазначених округах покласти на тих, хто їх представляє. Причому наголошувалося, що корисно було б застосовувати правила, за якими у навчальні заклади округів Харківського, Київського і Одеського призначати «викладачів переважно великоросів, а малоросів розподіляти у навчальні заклади С.-Петербурзького, Казанського і Оренбурзького округів. На підставі цього розпорядження було закрито на невизначений термін Південно-Західний відділ Російського географічного товариства в Києві, розпущено громади, зобов'язано вислати М. Драгоманова і П. Чубинського як «позитивно небезпечних у краї агітаторів». Е. у. було видано поза порядком звичайного законодавства: його не розглядала Державна рада чи Рада міністрів. Змістовий його бік, розпорядження, зафіксовані в ньому, свідчили про намагання самодержавства паралізувати український рух заходами більш системного та безжального характеру, ніж передбаченими валуєвським циркуляром.

Миллер А. И. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX в.) — СПб., 2000.

О. Антонюк





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити