Політологічний словник

Етнос — особливий вид спільності людей, яка утворилася внаслідок природного розвитку людей на основі специфічних стереотипів свідомості й поведінки. Ця біосоціальна спільнота формується і розвивається об'єктивним історичним шляхом (не залежить від волі окремих людей) і здатна до стійкого багатовікового існування за рахунок самовідтворення. В етнічному розумінні в наукових працях замість терміна "етнос'' нерідко використовується поняття "народ" як тотожне першому.

Серед науковців існують різні погляди щодо визначення цього терміна та його теорії. Значний внесок у розробку теорії Е. у 20-х роках XX ст. зробив російський вчений С. М. Широкогоров. За його визначенням "етнос є групою людей, які говорять однією мовою, визнає своє спільне походження, володіє комплексом звичаїв, способом життя, збережених і освячених традицією, які відрізняють її від інших таких груп". Таке розуміння етносу у С. М. Широкогорова збігається з розглядом його як біологічної системи. Широке звернення до проблеми Е. спостерігалося у 60-х роках минулого століття; в науковий вжиток вчені запроваджують значну кількість нових понять, велике поширення дістав, зокрема в англомовній літературі, термін "етнічність" (див.: Етнічність).

У сучасній суспільствознавчій науці залежно від предмета дослідження і методологічного підходу сформувалося кілька теорій Е.

По-перше, дуалістична теорія Е. академіка Ю. Бромлея, якого правомірно вважають фундатором радянської етнологічної школи. Він визнає Е. як спонтанну міжпоколінну сукупність людей, що історично сформувалася на певній території і має спільні, досить сталі особливості мови, культури і психіки, а також свідомість своєї єдності та відмінності від інших таких утворень (тобто самосвідомість), зафіксовану у самоназві (етнонімі). Водночас Ю. Бромлей виокремлює ті характеристики, які розглядаються переважно як умов формування та існування власне етнічних елементів (природно-географо-територіальні, соціально-економічні, державно-правові тощо). Саме ці чинники визначають дуалістичну природу будь-якого Е. і розглядаються у двох значеннях — вузькому і широкому. У першому значенні Е., за Ю. Бромлеєм, названий етнікосом і включає в себе власне етнічні характеристики. У широкому розумінні Е. був означений вченим як етносоціальний організм, у якому поєднано власні етнічні елементи з умовами його виникнення і функціонування. Визначальним у теорії Ю. Бромлея є соціально-детермінована природа Е.— спільності людей, які об'єднані одним етнічним походженням і на цій базі існують як структура у межах державних чи територіальних (анклавних) кордонів.

По-друге, продовженням розвитку біологічної теорії Е. можна вважати оригінальну, але й найдискусійнішу теорію Л. Гумільова, що стала відомою у науці як пасіонарна теорія етносу. Основний акцент у цій концепції автор робить на ідеї, що Е. — фізична реальність, обрамлена в соціальну оболонку. Історію людства Л. Гумільов розглядає як послідовну ланку численних етногенезів, причиною яких є пасіонарні поштовхи — своєрідні мікромутації, які зумовлюють появу особливо енергійних та діяльних людей — пасіонаріїв, здатних поглинати енергію з навколишнього середовища, а отже, визначати можливості розвитку самого Е. Джерела цих мутаційних процесів заховані у біосферних явищах Землі.

По-третє, заслуговує на увагу інформаційна теорія Е., яку запропонував М. Чебоксаров з групою дослідників. Вона ґрунтується на уявленні, що у всякому соціальному утворенні (у тому числі й в етносі), як і в суспільстві загалом, усталено циркулюють інформаційні потоки, що мають власні генератори (джерела) і реципієнтів (тих, хто їх сприймає). Це дає підставу зробити припущення, що в межах усталених соціальних спільностей, особливо етносів, потоки повідомлень інтенсивніші і насиченіші, ніж поза ними.

Аналіз зазначених теорій Е., інших концептуальних підходів до трактування цього

поняття дають підстави зазначити, що Е. являє собою біосоціальну спільність людей, для якої характерні такі етнодиференціюючі ознаки: спільна історична територія, мова, специфічні елементи матеріальної та духовної культури (звичаї, обряди, норми поведінки), релігія, самосвідомість, етнонім (самоназва). Важливим елементом Е. є спільна історична територія, де відбувався процес його становлення і розвитку. При цьому слід врахувати те, що для етнічної ідентифікації більше значення має символічний зв'язок з територією, ніж реальний факт проживання на ній.

Бромлей Ю. В. Этнос и этнография. — М., 1973; Гумилев Л. Н., Иванов К. П. Этнические процессы: два подхода к изучению // Социс. — 1992. - № 1,3; Чебоксаров Н. Н. Проблемы типологии этнических общностей в трудах советских ученых // Советская этнография. — 1967. — № 4.

О. Антонюк






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.