Політологічний словник

Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) — на момент створення являло собою міждержавну організацію шести західноєвропейських країн: Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу. Створене для об'єднання національних господарств країн — учасниць у єдиний Спільний ринок. Договір про заснування ЄЕС підписано у березні 1957 р. у Римі і почав діяти з 1 січня 1958 р. ЄЕС було новим явищем у розвитку сучасних капіталістичних держав і відображало властиву об'єктивну тенденцію до інтернаціоналізації господарських відносин і капіталу, до ліквідації вузьких національних кордонів. В основі утворення ЄЕС лежала спроба країн Західної Європи розширити ринки збуту і територіальну сферу своєї діяльності для створення сприятливих умов швидкого і безкризисного розвитку виробничих сил країн — учасниць. Утворення ЄЕС крім економічних мало і політичні завдання — об'єднання західноєвропейських країн задля досягнення на основі Спільного ринку "всебічного розвитку, стабільності, якнайшвидшого підвищення рівня життя і тісніших зв'язків між державами, які воно поєднує". Спільний ринок передбачав інтеграцію національних ринків країн — учасниць шляхом поступового усунення всіх обмежень у торгівлі між ними; запровадження загального митного тарифу в торгівлі з третіми країнами; усунення перешкод для вільного пересування "осіб, капіталів і послуг"; здійснення спільної політики в галузі транспорту і сільського господарства; створення валюти, союзу; розробку принципів узгодження економічної політики країн — учасниць; встановлення однакових правил конкуренції; зближення законодавств країн — учасниць. Втілювати в життя ці принципи планувалося поступово, протягом так званого перехідного періоду в 12 років. Крім "шістки" у ЄЕС на правах "асоційованих" членів беруть участь Греція і Туреччина, умови приєднання яких передбачають триваліші терміни зниження митних тарифів між ними і "шісткою" (до 22 років). ЄЕС має ряд конвенцій про асоціацію з 9 країнами Африки, в основному колишніми колоніальними володіннями Франції і Бельгії. Приєднання до співтовариства розвинених економічно країн створює передумови для їх подальшої економічної інтеграції. Штаб-квартира ЄЕС розташована у Брюсселі; керівні органи — Рада, Комісія (Комісія європейських співтовариств), Асамблея (Європейський парламент), Суд. До складу вищого органу ЄЕС — Ради — входять по одному представнику від кожної країни — учасниці (звичайно міністри економіки, фінансів або торгівлі). Головний виконавчий орган — Комісія — складалася з 9 членів, яких призначали на 4-річний термін уряди країн, що входять до співтовариства. У рамках ЄЕС функціонують кредитні установи, які фінансують окремі заходи, пов'язані із здійсненням загальної економічної і соціальної політики, — Європейський інвестиційний банк. Європейський фонд розвитку та ін. ЄЕС є стержнем системи європейських співтовариств, що об'єднують країни Західної Європи. Ця система крім ЄЕС включає також Європейське об'єднання вугілля і сталі і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом). Останні виступають власне як галузеві об'єднання і з липня 1967 р. їх діяльність спрямовується тими ж органами, що і ЄЕС. Пізніше до країн так званого Спільного ринку у 1973 р. увійшли Великобританія, Данія, Ірландія; у 1981 р. — Греція; у 1986 р. — Іспанія і Португалія. У 1985 р. приймається програма створення до 1992 р. єдиного внутрішнього ринку країн ЄЕС. З 1987 р. політичне співтовариство країн ЄЕС здійснюється на договірній основі, передбачається розробка і здійснення спільної європейської зовнішньої політики. У 90-х роках настає нова фаза зближення країн — членів ЄЕС. 1 листопада 1993 р. на базі трьох європейських співтовариств — Європейського Економічного Співтовариства, Європейського об'єднання вугілля і сталі та Європейського співтовариства з атомної енергії — почав діяти Європейський Союз (ЄС). У 1995 р. до ЄС ввійшли ще три держави. З травня 2004 р. до Євросоюзу ввійшли ще десять країн і в його складі нині 25 держав континенту. ЄС за сукупним валовим продуктом й обсягом зовнішньої торгівлі перевершує як США, так і Японію (див. також: Європейський Союз).

Бор М. 3. История мировой экономики. — М., 1998; Спиридонов И. А. Мировая экономика. — М., 1998; Європейський Союз. Консолідовані договори. — К., 1999; Кудряченко А. I. Європейська інтеграція: концепції та реалії. Спостерігач. — К., 1996. — № 25; Копійко В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. — К., 2001; Європейський Союз: Словник-довідник. — К., 2001; Европа вчера, сегодня, завтра. — М., 2002; Bulletin of European Union. Suplement. 2004/ 05. — Luxembourg, 2004.

А. Кудряченко






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.