Політологічний словник

Законодавча ініціатива — офіційне внесення законопроекту до законодавчого органу згідно із встановленою процедурою; перша стадія законодавчого процесу. Передбачає зобов'язання відповідного законодавчого органу розглянути цей законопроект на своєму засіданні. Визначення органів і осіб, які мають право З. і., як правило, здійснюється актом найвищої юридичної сили — конституцією. Коло суб'єктів права З. і. пов'язане з формою державного правління, прийнятою в країні. Домінуючу роль у реалізації права З. і. у більшості країн світу відіграє уряд, реалізуючи "урядову ініціативу". Проте у державах з парламентарними формами правління, а також "змішаними" формами правління коло суб'єктів цього права ширше, ніж у президентських республіках.

У президентських республіках суб'єктами права З. і. визнані лише парламентарії. Наприклад, у палатах Конгресу США заборонено колективну законодавчу ініціативу, хоча ніхто не може перешкодити кільком конгресменам або сенаторам запропонувати аналогічні законопроекти. Представники ж виконавчої влади в цих державах такого права формально позбавлені, що трактується як реалізація принципу поділу влад. Натомість у Великобританії білль (законопроект) може бути внесений до парламенту тільки його членом. Навіть міністр, коли пропонує білль, формально виступає як член парламенту.

У деяких країнах суб'єктами права З. і. є депутати і уряд (Франція), постійні комітети парламенту (Австрія, Естонія, Латвія, Словаччина, Угорщина, Японія), парламентські фракції (в Естонії та Португалії), представницькі органи місцевого самоврядування (Чехія), Генеральний прокурор (Бразилія). У багатьох країнах (Австрія, Іспанія, Латвія, Литва, Македонія, Румунія, Словенія) існує народна З. і., коли суб'єктом З. і. є виборці у певній кількості (у Латвії 1/10 частина виборців, у Македонії 10 тис. осіб, у Словені не менше 5 тис. виборців).

У постсоціалістичних країнах ЦСЄ і колишнього СРСР це право належить переважно президентам. В Україні, відповідно до ст. 93 Конституції України, право З. і. належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Законопроекти, які вносяться Президентом України у порядку 3. і. до Верховної Ради України і визнаються як невідкладні, розглядаються позачергово.

Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. — Чернівці, 1998; Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі: Теоретико-правовий аспект: Монографія. — К., 2001; Конституційне законодавство України. — К., 2000; Очерки парламентского права: Зарубежный опыт. — М., 1993; Сравнительное конституционное право. — М., 1996; Чудаков М. Конституционное право зарубежных стран. — Минск, 2001.

Г. Зеленько




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити