Політологічний словник

Ідеальполітика (від нім. Idealpolitik) — альтернатива силової концепції "політичного реалізму" (нім. Realpolitik). Її могутньою гілкою є лібералізм, що сягає корінням кантіанської ідеї про мирну взаємодію і наближення "вічного миру" завдяки моральному удосконаленню. Інтенсивне оформлення І. в цілісну систему відбувалося після Першої світової війни, з результатів якої багато політиків і дослідників переконалися в катастрофічній уразливості силових механізмів у міжнародних відносинах, які сповідували представники "реальполітики". Ключовими моментами нового підходу стало зведення морального фактора і політики ідеалів в одну з визначальних домінант міжнародних відносин, а також створення з метою обмеження силового суперництва в ім'я національних інтересів колективних інститутів. Нарощування теоретичного і політичного потенціалів І. пов'язане з іменем американського президента В. Вільсона, який був рішучим прихильником переведення міжнародної політики з хиткої рівноваги сил на рейки самовизначення й колективної безпеки націй. Він не тільки виклав своє моральне кредо в знаменитих "Чотирнадцяти пунктах", а й став ініціатором створення міжнародного органу для проведення нової зовнішньої політики — Ліги Націй. Вільсон вважав, що зовнішня політика повинна відображати ті самі моральні принципи, які лежать в основі етики особистих взаємовідносин. Держава не має права вимагати для себе особливих моральних норм. Витоки ж "вільсіанства" лежать у посланні (грудень 1913р.) "Про політику країни". В ньому Вільсон заявив, що опорою міжнародного порядку повинні стати загальність права, а не рівновага сил, взаємна довіра націй, а не національне самоутвердження за будь-яку ціну.

Концепція І. виявилася уразливою через багато чинників. Політика, що базується тільки на ідеалах і моральних переконаннях без підкріплення політикою, а в ряді випадків і воєнною силою, уразлива неефективністю; повне підпорядкування політики етиці веде до ірраціоналізму, не відповідає внутрішньо притаманним законам політики; нехтування понять "інтереси" і "сила" під приводом боротьби з гіпертрофованим тлумаченням, як правило, призводить до інших крайнощів — до відриву від конкретних реалій міжнародного життя; політика в ім'я ідеалів, і продиктована ідеалами, може призводити і часто призводила до лицемірства; глобальне втручання під гаслом "в ім'я ідеалів" без вироблення чітких критеріїв вибору у певних ситуаціях може трансформуватися в національний ізоляціонізм тощо.

Киссинджер Г. Дипломатия. — М., 1997; Моргентау Г. Международная политика // Антология мировой политической мысли: В 5 т. Т. 4. — М., 1997; Теория международных отношений на рубеже столетий / Ред. К. Бус и С. Смит. — М., 2002; Капто А. С. Энциклопедия мира. — М., 2002.

А. Кудряченко



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити